Господь симпатизує аутсайдерам (збірник) - Сергій Жадан

Скачать книгу

напам’ять.

      Там листи від братів і жінок,

      там земля з могил і сталь фабричних верстатів,

      і гострі шматки порцеляни, об які я постійно ранив долоні,

      і дріб’язок, який я вибирав із дароносиць у церквах,

      куди забігав від холодного дощу,

      і дитячий одяг, який я збирав по світу, як гербарій.

      І що ти будеш робити, пасажире,

      коли вирвешся на той бік?

      О, я вже про все подбав.

      Я поселюся в найнебезпечнішому з притулків.

      Я заведу знайомства з найганебнішою поганню міста,

      з найвідомішими скандалістами та співаками.

      Я торгуватиму взуттям і натхненням,

      втративши голову, загубивши сум.

      Я роздягатиму найнедовірливіших жінок у місті.

      Спрага і мої втомлені пальці

      робитимуть їх невиліковно легкими.

      Перепаливши серце, як паровозне вугілля,

      битимусь і перемагатиму, щоби, коли надійде час,

      забратися куди подалі,

      всім віддячивши і всіх обдуривши.

      Прямо-таки усіх?

      І навіть мене?

      І навіть тебе, смерте,

      і навіть тебе.

      Розділ третій

      Фляга

      «І жінка з чорним, як земля, волоссям…»

      І жінка з чорним, як земля, волоссям,

      яку я знаю вже стільки років,

      живе собі, не переймаючись зовсім,

      поміж вогнів і вечірніх мороків.

      Поміж світла й гарячого листя,

      поміж стін і пташиних криків,

      поміж підземних русел, що переплелися,

      поміж усіх своїх снів і фриків.

      Вона ходить собі на стадіони й ринки,

      ховаючи в куртці телефон і флягу.

      І я готовий палити сусідські будинки,

      щоби вона звернула на мене увагу.

      Я готовий позбавити міста керування

      і на портвейн перетворювати озерну воду,

      лише б вона, згадуючи про моє існування,

      писала мені листи про життя і погоду.

      Я готовий влаштовувати на її вулиці страйки,

      лише б бути ближче до її ніжності й люті,

      і слухати всі її втомлені байки

      про те, з ким вона спить і кого вона любить.

      Я вигадаю нові літери та розділові знаки

      і вб’ю всіх старих поетів, які ще щось пишуть,

      щоби вона забувала те, що могла знати,

      щоби вона дивилася в темряву й слухала тишу.

      Небо за її вікнами буде холодне й зелене.

      Дощ буде заливати пам’ять її невичерпну.

      Хай забуває про все.

      Хай забуває навіть про мене.

      Лише про мене хай забуває в останню чергу.

      «Кожного разу, коли вони зустрічалися…»

      Кожного разу, коли вони зустрічалися,

      коли сварилися і сперечалися,

      все перекочувалося і не закінчувалось,

      і кожного разу повітря засвічувалось,

      з очей виганяючи найменший сумнів,

      і історія їхніх дивних стосунків

      не мала продовження і жодного змісту,

      але

Скачать книгу