LITMIR.BIZ

      Колись вона жила в цьому будинку

      і поверталася серед ночі додому,

      минала школу і трамвайну зупинку,

      яку перенесли кілька років по тому.

      Коли була зима й вона не мала роботи,

      сусіди бачили, як вона сидить і читає,

      дивлячись на засніжені дахи напроти,

      схожі на рисові поля в Західному Китаї.

      А влітку, коли приходили ранки

      і зливи стягувались і виливалися,

      у барі внизу юні американки

      пронизливо співали і цілувалися.

      Цілування було безкінечно довге,

      співали вони жагуче й фальшиво.

      Я сподіваюсь, їй тут завжди було добре,

      не було порожньо і не було паршиво.

      Сподіваюсь, усі ці безнадійні поети,

      що постійно тут крутяться в тузі й бентезі,

      хоча би іноді позичали їй сигарети

      і присвячували свої жахливі поезії.

      Я чекав, коли закíнчиться це тепло,

      як закінчується вугілля на кораблях,

      спливе туманом, ніби його не було,

      відійде сонцем на вересневих полях.

      А ось коли воно закінчилось

      і попереду тільки зима,

      і щоби обійти її – потрібні роки,

      я зупиняюсь і думаю, що мене тут трима,

      що мене зупиняє дотиками руки?

      Мене завжди тримали чужі голоси,

      які я щоранку чув за своїм вікном,

      продавці в крамничках та безтурботні пси

      під небесами, вибіленими вапном.

      Мене хвилювали нетривкі холоди,

      які проступають в повітрі з потойбічних меж

      і охолоджують втомлене серце води,

      аж воно зупиняється врешті-решт.

      Тоді чоловіки і тихі жінки

      в темних кімнатах ховаються до пори

      і викидають зранку готельні важкі рушники,

      мов при капітуляції прапори.

      Тоді сніги збираються, мов птахи,

      напроти вокзалу, зчиняючи ґвалт і рух,

      і сідають насторожено на залізні дахи,

      і вихоплюють наполохано хліб із дитячих рук.

      І

Скачать книгу