Господь симпатизує аутсайдерам (збірник) - Сергій Жадан

Скачать книгу

їй буде чим зайнятись,

      даючи собі раду з усім цим пір’ям,

      що забивається між сторінок.

      Це ще не зима, це ще не та пора,

      коли слід загортатись у тишу і

      запалене листя, коли слід тримати

      горло в теплі, ніби музичний інструмент.

      Ще будинки наповнені світлом,

      наче пляшки водою, а вона перераховує

      їх, не вміючи ні з ким домовитись,

      не вміючи нікого ні в чому переконати.

      Тому що жоден із нас не надається

      до переконання. Ми лише стоїмо під

      осіннім небом і ловимо листя на

      хитру наживку. І він теж не надається

      до переконання, не береже

      своє горло.

      Вона навіть готова померти,

      аби нарешті з ним домовитись.

      І готова потім воскреснути,

      аби добити його по-справжньому.

      Любити тебе навіть по смерті

      Ти пам’ятаєш той підозрілий будинок,

      заселений якимись невтішними зомбі?

      Після пошуків житла, спання на стільцях

      і у ваннах, після кількох ночей готельної печалі

      ти торкалася пальцями його цегли,

      і вона була тепла й груба,

      наче свиняча шкіра.

      Пам’ятаєш того старого,

      який трапився нам на сходах?

      Притиснувшись до стіни, аби пропустити,

      він завмер, дивлячись услід

      настороженим поглядом.

      Як він ловив кожен твій рух,

      заворожено задивляючись угору,

      доки в потоках сонця й пилу

      спалахували твої порцелянові литки,

      горіли твої солодкі коліна.

      Сержант, який вів його справу,

      питав розгублено й недовірливо:

      – Ну як же так? Місяць! Минув цілий місяць!

      Ви що – не помічали, що він зник, що його немає? Цілий місяць?!

      – Ну що ж, – виправдовувався я, – це був найкращий місяць у нашому житті.

      – Ну а запах? – не міг заспокоїтись сержант. –

      Ви що – не помічали запаху?

      – Ну що ж, – не погоджувався я. –

      Живі тут пахнуть не краще.

      – Ви знаєте, що він помер в ліжку? Просто над вами. Проїв собою матрац,

      стік на підлогу.

      Ще трішки – зішкрібали б його зі стелі.

      Невимовне літо починалось тоді за нашими вікнами,

      гіркі новини передавали по державному радіо,

      і якби я міг померти, я би помер під ті новини.

      Ти візьмеш моє серце, коли воно зупиниться, ти наповниш

      його надією, щоби воно знову забилося у твоїх руках.

      Що він говорив, дивлячись тобі услід?

      Що він міг сказати, побачивши тебе?

      Любити тебе навіть по смерті.

      Я буду любити тебе навіть по смерті.

      Ми чекаємо на неї, аби вилітати в повітря,

      пробиваючи в темряві тунелі та ями.

      Давай, старий зомбі, рухай кінцівками,

      підспівуй смерті, підігравай їй

      на розбитому банджо.

      Співай про те, що ти знаєш краще за інших.

      Час не має

Скачать книгу