ТОП просматриваемых книг сайта:
Війна з державою чи за державу? Селянський повстанський рух в Україні 1917–1921 років. Колектив авторів
Читать онлайн.Название Війна з державою чи за державу? Селянський повстанський рух в Україні 1917–1921 років
Год выпуска 2017
isbn 978-617-12-3520-5, 978-617-12-3181-8, 978-617-12-3521-2
Автор произведения Колектив авторів
Жанр История
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Кожен із двох центрів влади (гетьманська адміністрація й іноземне командування) дорікав іншому з приводу його вад і докладав зусиль, щоб позбутись власних. Зокрема, долаючи корупцію серед підлеглих, австро-угорське командування вдавалось до різних заходів, часом відверто безглуздих. Так, у серпні 1918 р. вийшов наказ командувача, звернений не до підпорядкованих йому військовослужбовців, а до єврейського населення України. Звинувативши «темні елементи» серед єврейства у тому, що вони схиляли австро-угорських вояків до скоєння злочинів, командування погрожувало «виключними заходами» єврейській спільноті в цілому[100].
Добре усвідомлюючи, що знизити рівень напруги у суспільстві зможе невідкладне проведення аграрної реформи, австро-угорські і німецькі представники тиснули на уряд Української Держави, вимагаючи пришвидшити роботу над аграрним законопроектом. Навіть імператор Вільгельм ІІ говорив про це гетьману під час його візиту до Німеччини. Австро-угорське командування у серпні 1918 р. спробувало самостійно організувати продаж поміщицької землі селянам. Командирам австро-угорських частин було доручено усіляко спонукати до цього великих землевласників[101].
Зрештою, цих зусиль виявилося замало. Основні недоліки внутрішньої політики Гетьманату – зволікання із земельною реформою на користь селянства, свавілля карателів і недостатньо висока спроможність силових структур – залишались неподоланими. Член Ради міністрів Української Держави В. Рейнбот зазначав у спогадах: «Но время шло, а украинская государственность не укреплялась. Основание для ее создания имелось налицо и выбрано было правильно – хлеборобы, но нужно было укрепить это основание образованием многочисленного класса земельных собственников, и вот это не было осуществлено. […] С парцелляцией крупной земельной собственности не торопились, армии создать не поспели (может быть, и нельзя было поспеть), а успели восстановить против себя сельское население действиями летучих отрядов опричнины»[102].
Таким чином, державна влада в Україні створила умови для зростання і загострення протестних настроїв у селянському середовищі. Завдяки політичним прорахункам уряди УНР і Української Держави збільшили кількість незадоволених і підвищили рівень невдоволення. Первісний план заспокоєння країни був цілком раціональний: відокремити від основної маси селянства і знешкодити злісних порушників, а більшість сільського населення умиротворити, задовольнивши його життєві потреби, – багатшим селянам дати додаткову землю, бідніших вивести зі сфери сільського господарства, запропонувавши їм заробіток в інших галузях економіки або за кордоном.
ЦДАВО України. – Ф. 1793. – Оп. 1. – Спр. 153. – Арк. 143.
Малиновский Б. В. Австро-венгерские войска в Украине, 1918 г.: проблема корыстного использования полномочий // Вопросы германской истории. – Днепропетровск, 2014. – С. 260, 264–266.
Аграрна політика в Україні періоду національно-демократичної революції (1917–1921 рр.) / Н. А. Ковальова та ін. – Черкаси, 2007. – С. 124–131.
Гетман П. П. Скоропадский. Украина на переломе. 1918 год: Сборник документов. – М., 2014. – С. 183.