ТОП просматриваемых книг сайта:
Війна з державою чи за державу? Селянський повстанський рух в Україні 1917–1921 років. Колектив авторів
Читать онлайн.Название Війна з державою чи за державу? Селянський повстанський рух в Україні 1917–1921 років
Год выпуска 2017
isbn 978-617-12-3520-5, 978-617-12-3181-8, 978-617-12-3521-2
Автор произведения Колектив авторів
Жанр История
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Позицію звенигородців підтримало і вільне козацтво інших губерній. Гаврилівський волосний схід (Кам’янецький повіт Подільської губернії) ще напередодні перевороту ухвалив організувати у волості Вільне козацтво для того, щоб протидіяти поверненню власності поміщикам, а 9 травня вирішив: «Право власності на землю не хочемо, а щоб земля перейшла трудовому народу по соціалізації, хочемо щоби Україною властвувала виборна Центральна Рада, котрій ми довіряємо правити і виробляти закон для охорони України»[61].
«Обраного буржуазією» гетьмана назвали «самозванцем» і делегати Верхньодніпровського повітового з’їзду Селянських спілок та Вільного козацтва. Протестуючи проти втручання іноземних військ у внутрішні справи України та розгону Центральної Ради, вони закликали «боротися з ворогами трудового селянства». З таким самим закликом виступив 8 травня на губернському з’їзді Катеринославщини кошовий отаман Новомосковського повіту Ф. Сторубель: «До зброї! Всі вмремо, але руйнувати волі не дамо!»[62]
Згідно з агентурними донесеннями та слідчими матеріалами державних установ Подільської губернії, Вільне козацтво взялося до організації повстань у Могилів-Подільському, Гайсинському та Кам’янецькому повітах[63].
Гетьман П. Скоропадський вжив щодо Вільного козацтва репресивних заходів. Ініційоване самостійником І. Луценком скликання всеукраїнського з’їзду козацтва було заборонене, а 30 травня гетьман звернувся до військового міністра з «відручним листом», у якому йшлося про те, що «всі приватні і вільнокозачі організації … з нинішнього дня касуються і об’являються недійсними…»[64]
Щоправда, визнаючи заслуги козацтва у боротьбі за українську державність, П. Скоропадський проголошував необхідність його відродження і, відповідно, подавав наведене вище ліквідаційне розпорядження як перший необхідний реорганізаційний крок на цьому шляху[65].
Проте, зважаючи на розгортання саме в цей час повстанського руху, «відручний лист» насамперед завдавав удару по його організаційних осередках – громадах вільного козацтва, – остаточно ставлячи їх поза законом.
У травні—серпні селянські повстання за участі вільних козаків спалахнули на Катеринославщині, Київщині та Поділлі. Найбільшою мірою діяльність вільних козаків проявилася у Звенигородському повстанні, забезпечивши йому тривалість і запеклість.
Водночас активна участь у повстанні зумовила репресії з боку гетьманської та окупаційної влади, які остаточно знищили рештки вільнокозачої організації. Репресій зазнали навіть ті, хто в період Гетьманату не займався антидержавною діяльністю, але раніше належав до Вільного козацтва. Влітку – восени 1918 р. регіональні підрозділи Державної варти цілеспрямовано проводили агентурно-розшукову
Звенигородська думка. – 1918. – 5 травня.
ЦДАВО України. – Ф. 1115. – Оп. 1. – Спр. 50. – Арк. 85.
Голос робітника. – 1918. – 10 травня.
Голос робітника. – 1918. – 10 травня.
ЦДАВО України. – Ф. 1074. – Оп. 2. – Спр. 2. – Арк. 84зв—85.
Там само.