LITMIR.BIZ

      Тим не менше частина вільнокозацьких загонів активно проявила себе у боротьбі з більшовицькою агресією. У грудні—січні 1917–1918 рр. участь Вільного козацтва у боротьбі з більшовицькими загонами була зафіксована в Харкові, Бахмачі, Конотопі, Золотоноші, Кременчуці, Одесі, Рівному, в районі Бірзули, Полтави, Чернігова, Глухова, Сміли, Черкас тощо. Щоправда, бойові дії в переважній більшості мали стихійний і неорганізований характер, а вільні козаки врешті-решт змушені були поступатися перед боєздатнішими супротивниками. Важливу роль у боротьбі за Катеринослав відіграли загони Катеринославського робітничого куреня отамана Горобця (Г. Воробйова), а у захисті Києва – Київське робітниче вільне козацтво під проводом М. Ковенка.

      Сільські загони вели переважно локальну партизанську боротьбу. Так, на Катеринославщині руйнували залізничні колії загони Ф. Сторубля та Чорнобая[48].

      З початком контрнаступу українських та союзницьких військ активізувало антибільшовицьку боротьбу вільне козацтво Правобережжя. У Єлисаветградському повіті на Херсонщині опір більшовикам чинили вільнокозацькі загони Глодоської, Марківської, Добровеличківської та кількох сусідніх волостей; у Гайсинському повіті (Подільська губернія) діяли загони отамана П. Саморухи; у Бердичівському повіті на Київщині – загони отамана І. Ткаченка, на Черкащині – підрозділи Я. Водяного. Напередодні визволення Києва об’єднаний загін вільних козаків містечка Стеблів та села Комарівка (Канівський повіт) організував охорону відрізку залізниці Корсунь – Біла Церква, намагаючись не допустити вивезення награбованого майна більшовицькими загонами, що відступали.

      На початку лютого 1918 р. колишній член УГВК І. Горемика-Крупчинський на власні кошти сформував з вільних козаків Васильківського повіту кілька куренів, об’єднавши їх у Васильківський кіш Вільного козацтва. Під його керівництвом Васильківський кіш брав участь у боях у районі Фастова, Василькова, Білої Церкви. 1 березня 1918 р. загони отамана Горемики першими ввійшли до Києва, випередивши на кілька годин передові німецькі загони[49].

      У лютому активізували свою діяльність і загони Звенигородського коша під керівництвом нового отамана – Юрія Тютюнника.

      Звенигородські козаки роззброювали фронтові військові підрозділи, що рухалися на схід. Крім того, Звенигородський кіш установив контакти із загонами сусідніх повітів Південної Київщини та Північної Херсонщини. Наслідком стала спільна бойова операція черкаського, звенигородського, єлисаветградського та золотоніського козацтва проти більшовицьких військ поблизу станції Бобринської. За твердженням Ю. Тютюнника, загальна чисельність вільного козацтва, що брало участь у кількаденних боях, перевищувала 8 тис., із них – 4620 звенигородців. У березні—квітні окремі загони вільного козацтва йшли

Скачать книгу