LITMIR.BIZ

Скачать книгу

правило за ініціативи представників місцевої інтелігенції, влади, на підставі рішень селянських сходів та з’їздів. Принципи формування в різних повітах відрізнялися. Найбільш помітні відмінності в осередках товариства «Січ» Миргородського повіту Полтавської губернії, які, окрім неконкретизованого завдання «охорони волі України», мали займатися пропагандою спорту, порятунком населення під час стихійних лих та медичною допомогою[19].

      УГВК розглядав «Січі» Миргорода та повіту як один з різновидів вільного козацтва.

      Вибухова масовізація вільнокозачого руху відбулася восени 1917 р. і була зумовлена не лише погіршенням суспільно-політичної та соціально-економічної ситуації в країні, а й підтримкою з боку української влади. Ще 15 липня організаційна комісія Центральної Ради звернулася до своїх інструкторів-організаторів із закликом спільно з повітовими комісарами організовувати за прикладом звенигородського козацтва «народні міліційні дружини»[20].

      6 серпня 1917 р. голова УГВК С. Петлюра доповідав на засіданні Центральної Ради про хід організації вільного козацтва, наголосивши, що «у ряді місць ці формування складаються з представників різних національностей»[21].

      15 серпня у складі УГВК було створено спеціальний Відділ по формуванню Вільного козацтва, який очолив прапорщик А. Певний. Його заступником став прапорщик М. Сокольвак. У відділі працювало кілька інструкторів, писарів та діловодів. Намагаючись зібрати інформацію про вільне козацтво та ставлення до нього, Відділ розіслав понад три тисячі анкет волосним та земським управам, селянським спілкам, просвітам, повітовим комісарам[22].

      У звіті УГВК стверджувалося, що на 1 жовтня 1917 р. було отримано 278 відповідей, у тому числі 253 – з позитивним ставленням до вільного козацтва. Були ті, хто поставився до вільнокозачої організації байдуже, і тільки у трьох відповідях містилося її категоричне несприйняття: «Вальковський повітовий комісар (на Харківщині) Єфімов (росіянин), Люботинська волосна управа Народня Управа того ж повіту й Олександрівська Волосна Управа Сосницького повіту на Чернігівщині»[23].

      На вказану дату Відділ зареєстрував загалом 72 вільнокозачі товариства, у яких нараховувалося 15586 членів. За чисельністю зареєстровані товариства розподілялись таким чином: до 25 членів – 10 товариств, від 26 до 50–14 товариств, від 51 до 75 – 9 товариств, від 76 до 100 – 3 товариства, від 101 до 200 – 8 товариств, понад 200 осіб – 23 товариства. Більшість зареєстрованих товариств було засновано в повітах і губерніях, розташованих ближче до Києва. У Київській губернії було 40 зареєстрованих товариств (12943 козаки); у Полтавській – 11 (840); у Чернігівській – 7 (605); у Катеринославській – 5 (783); Подільській – 5 (276); Харківській – 2 (75); Херсонській – 1 (30); Волинській – 1 товариство (35 осіб). Окрім того, Відділу було відомо про існування ще близько 300 незареєстрованих вільнокозачих товариств, у яких налічувалося до 40 тис. членів. Тобто, за інформацією УГВК, на початку жовтня 1917 р. загальна чисельність Вільного

Скачать книгу