LITMIR.BIZ

Скачать книгу

Ейбілін.

      – Що? Що відбувається? Що ця дівчина говорила тобі?

      – Ми просто балакали. Якісь дурниці.

      Розділ 4

      Протягом першого тижня в міс Селії я все драїла, аж поки не залишилося жодної ганчірки чи шматка простирадла, яким можна було би драїти далі. Другого тижня я продовжувала драїти, бо той бруд немовби виростав знову. Третього тижня я нарешті вдовольнилася й заходилася коло іншого.

      А міс Селія, схоже, досі не йме віри, що я працюю. Я єдина порушую тишу навколо неї. У моєму домі завжди повно дітей і сусідів, та ще й чоловік. Тому здебільшого, коли приходжу до міс Селії, вдячна за спокій.

      Мої хатні завдання, зазвичай, повторюються в ті самі дні. У понеділок я натираю меблі. У вівторок я перу та прасую кляті простирадла (ненавиджу цей день). У середу я вичищаю ванну, попри те, що щоранку її протираю. Четвер – для полірування підлоги та чищення килимків, окрім антикварного, який треба почистити вручну, щоби не розпоровся. П’ятниця – велике приготування їжі на вихідні й усяке таке. І щодня миття підлоги, прання одягу, прасування сорочок (щоби завжди під рукою були свіжі) та підтримання чистоти в будинку. Миття вікон і срібла – за потреби. Оскільки дітей немає та приглядати нема за ким, є достатньо часу на кулінарні уроки для міс Селії.

      Міс Селія ніколи нічого не вигадує, тому ми просто готуємо те, чим вони з містером Джонні вечерятимуть: свинячі відбивні, смажену курку, ростбіф, пиріг із куркою, ягнячу вирізку, запечену шинку, смажені помідори, картопляне пюре й іще овочі. Точніше так: я готую, а міс Селія дивиться, вона радше схожа на п’ятирічну дитину, ніж на багату леді, що фактично сплачує мою ренту. Після закінчення уроку вона відразу ж лягає. Насправді міс Селія проходить відстань на десять футів лише дорогою до кухні на урок, і ще – що два чи три дні вона йде нагору до однієї зі своїх моторошних кімнат.

      Я не знаю, що вона робить на другому поверсі протягом п’яти хвилин. Мені там не подобається. У цих спальнях повинно бути повно дітей, які би сміялися, галасували та какали в ліжко. Але це не мій клопіт, як міс Селія проводить свій день, і, якщо запитаєте, то відповім: я рада, що вона не плутається в мене під ногами. Я вже ходила за леді з мітлою в одній руці та кошиком для сміття в іншій, намагаючись прибрати весь їхній безлад. Поки вона лишається в ліжку, я маю роботу. Навіть попри те, що в неї нема дітей і вона весь день нічого не робить, вона найледачіша жінка, яку бачила. Лінивіша навіть за мою сестру Доріну, яка в житті й пальцем не поворухнула, бо в неї був порок серця (пізніше ми дізналися, що насправді це просто муха залетіла в рентгенівський апарат).

      І річ не лише в ліжку. Міс Селія виходить з будинку лише для того, щоби пофарбувати волосся і підрівняти кінчики. За три тижні, що я тут працюю, це сталося тільки одного разу. Мені тридцять шість років і я все ще чую мамин голос: «Це не твоя справа», та хочу знати, чого за межами цього будинку так боїться ця леді.

      Щоразу, коли міс Селія дає мені зарплатню, я відраховую:

      – Ви розповісте про мене містеру Джонні через дев’яносто дев’ять днів.

      – Чорт, час летить швидко, – каже вона

Скачать книгу