ТОП просматриваемых книг сайта:
Прислуга. Кетрін Стокетт
Читать онлайн.Название Прислуга
Год выпуска 2009
isbn 978-617-12-3935-7, 978-617-12-3934-0, 978-617-12-3381-2, 978-0-399-15534-5
Автор произведения Кетрін Стокетт
Жанр Зарубежная образовательная литература
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
– А що тут такого особливого – вона гидливо морщить ніс. – Свинячий жир?
– Це не свинячий жир, а рослинний. – І як можна не знати що таке «Кріско»? – Ви не маєте ні найменшого уявлення, що можливо зробити за допомогою цього слоїчка.
– Смажити? – Вона знизує плечима.
– Не лише смажити. У вас коли-небудь застрягало щось липке у волоссі, типу жуйки? – Я стукаю пальцем по бляшанці з «Кріско». – Правильно, «Кріско» допоможе. Помажте дитині попку – не знатимете попрілостей. – Кидаю три ложки на чорну пательню. – Я навіть бачила, як леді наносили його собі під очі, а чоловікам мастили потріскані п’яти.
– Погляньте, як красиво, – говорить вона. – Ніби біла глазур для торта.
– Очистити клей із цінника, змастити дверні петлі. Вимкнули світло – встромлюєте туди гніт і маєте свічку. – Я запалюю вогонь, і ми спостерігаємо, як смалець топиться на пательні. – І після всього цього я все-таки підсмажу на ньому курку.
– Гаразд, – погоджується вона, зосередившись. – Що далі?
– Вимочуємо курку в маслянці – починаю я. – Тепер змішуємо паніровку. – Я насипаю борошно, сіль, перець, паприку й дрібку кайєнського перцю у два паперові мішечки. – Так. Покладіть шматки курки в мішечок і потрусіть його.
Міс Селія кладе сирі курячі стегна в торбинку та струшує нею.
– Ось так? Як у рекламі «Шейк енд Бейк» по телику?
– Так, – кажу й беру рота на замок, бо якщо це не образа, то не знаю, на що це скидається. – Так само, як «Шейк енд Бейк».
А потім застигаю на місці. Чую звук автомобільного двигуна на дорозі. Завмираю та прислухаюся. Я бачу великі очі міс Селії: вона теж прислухається. Ми думаємо про одне й те саме: а коли це він, то де мені сховатися? Звук двигуна віддаляється. Ми обоє знову дихаємо.
– Міс Селіє, – я зціплюю зуби, – чому ви не розповісте чоловікові про мене? Гадаєте, він не здогадається, коли їжа стане смачнішою?
– Ой, я не подумала про це! Може, хай курка трохи підгорить?
Скоса зиркаю на неї. Я не палитиму курки. Вона не відповіла на запитання, та я незабаром витягну це з неї. Дуже обережно кладу темне м’ясо на пательню. Жир кипить, а ми стежимо, як темніють курячі стегна й ніжки. Бачу, як міс Селія мені всміхається.
– Що? Щось на моєму обличчі?
– Ні, – витискає вона, сльози навернулись їй на очі. Доторкається до моєї руки. – Я просто дуже вдячна, що ви тут.
Я витягую руку з-під її руки.
– Міс Селіє, ви маєте набагато більше приводів для вдячності, ніж я.
– Я знаю. – Вона оглядає кухню, наче щось жахливе. – Я ніколи не мріяла про таке.
– Ну й хіба ви не щасливі?
– Я ще ніколи не була такою щасливою.
На цьому закінчимо. Під усім цим щастям вона не здається щасливою.
Тієї ночі я телефоную Ейбілін.
– Учора міс Гіллі була в міс Ліфорт, – повідомляє Ейбілін. – Вона розпитувала, чи комусь відомо, де ти працюєш.
– Боже, якщо вона мене знайде, то все зруйнує. – Минуло