LITMIR.BIZ

Скачать книгу

та не плачешся їй про свої. Неспроможна оплатити рахунок за світло? Дуже болять ноги? Запам’ятай одну річ: білі люди – не твої друзі. Їх це не цікавить. І коли міс Біла леді заскочить свого чоловіка із сусідкою, то не лізь, чуєш мене?

      – Правило за номером два: Біла леді не повинна заскочити тебе на своєму туалеті. І неважливо, що ти туди хочеш так, що аж не можеш втримати в собі. Якщо немає туалету для прислуги, дочекайся, допоки вона буде далеко від туалету, яким сама не користується.

      – Правило за номером три, – мама сіпнула мене за підборіддя та повернула обличчям до себе, бо мене знову був зацікавив торт. – Правило за номером три: коли ти готуєш їжу для білих людей, куштуєш іншою ложкою. Коли ти візьмеш ложку до рота, гадаючи, що ніхто не бачить, а потім покладеш назад у каструлю, то далі краще все викинути.

      – Правило за номером чотири: щодня бери одну й ту саму чашку, виделку й тарілку. Зберігай їх в окремій шафі та скажи білій жінці, що надалі ти братимеш саме їх.

      – Правило за номером п’ять: ти їси на кухні.

      – Правило за номером шість: ти не б’єш її дітей. Білим людям подобається давати їм льопанці самим.

      – Правило за номером сім: це останнє, Мінні. Ти мене слухаєш? Не огризайся.

      – Мамо, я знаю, як…

      – Ой, та я чую тебе, коли ти думаєш, що не чую, щось бурмочеш, що я прошу тебе почистити димохід, що бідній Мінні залишається останній маленький шматочок курки. Якщо ж ти огризнешся до білої леді зранку, то вже пополудні бурмотатимеш щось собі під ніс на вулиці.

      Я бачила, як поводилася мама з міс Вудрою, всі ті «так, мем», «ні, мем», «звичайно, мем», «я вам вдячна, мем». Чому я маю бути такою? Я знаю, як перечити людям.

      – Тепер ходи сюди й обійми свою мамусю у твій день народження… Господи, яка ти важка, Мінні.

      – Я весь день ніц не їла, коли я зможу з’їсти свій торт?

      – Не кажи «ніц», тепер говори правильно. Я не вчила тебе висловлюватись, як мул.

      Першого дня в домі білої леді я з’їла бутерброд із шинкою на кухні й поставила свою тарілку на місце в буфеті. Коли їхній малий негідник украв мій гаманець і заховав його в духовці, я не вліпила йому по задниці.

      Та коли біла леді звеліла:

      – А тепер, для певності, випери весь одяг руками, а потім поклади його до пральної електромашини, щоб закінчити прання.

      Я відповіла:

      – А навіщо прати його руками, якщо це зробить електропралка? Це найбільша витрата часу, про яку я коли-небудь чула.

      Біла леді усміхнулася мені, й через п’ять хвилин я опинилася на вулиці.

      Працюючи на міс Селію, я зможу вранці провести своїх дітей до початкової школи, а коли ввечері прийду додому, то ще знайду час на себе. Я не спала вдень від народження Кіндри 1957 року, а з таким графіком роботи – з восьмої до третьої – могла би, якби захотіла, щодня трішки подрімати. А що до міс Селії автобуси не ходять, доведеться брати машину Лероя.

      – Жінко, ти не братимеш моєї машини щодня, а що, як я матиму денну зміну й треба буде…

      – Лерою, щоп’ятниці вона платитиме мені сімдесят

Скачать книгу