LITMIR.BIZ

Скачать книгу

каже Соломон, гортаючи сторінки.

      – Можеш почитати, якщо хочеш, – пропонує вона йому.

      – Вона виходить з парку голою? – запитує він. – Оголеність неодмінно має бути у книжці з малюнками.

      – Цьому присвячено об’ємний малюнок, – усміхається вона.

      Він сміється і придивляється до неї з цікавістю.

      – Що? – питає вона, дивлячись на нього знизу вгору, зовсім не ніяковіючи під його пожадливим поглядом.

      Вона, здається, не проти його уваги, тож він насичується нею ще трохи.

      Він глибоко вдихає, повільно видихає.

      – Спасибі за книжку. Я поверну її тобі такою, як і взяв. Узагалі, у мене є дещо для тебе, – Соломон виймає книжку в м’якій обкладинці зі своєї сумки з обладнанням, – Бріджит принесла її в понеділок. Я певен, що вона для тебе.

      Соломон мав би віддати її Бо. Тільки-но Бріджит згадала, що Том був завзятим читачем, вона зрозуміла: щось тут не так. Йому цікаво, що ще вона може відчути.

      Лора бере в нього книжку, її настрій повністю змінюється. Це остання книжка, яку вона отримала від свого батька, хоч і не він вибрав її, хоч і не він віддав їй її, хоч він і не торкався до неї, і взагалі не знав про її існування. Він замовив її для неї. Вона притискає її до себе.

      – Ходімо, – підморгує Соломон. – То як ти переш свій одяг? – запитує він, коли вони збирають обладнання і готуються знову вийти надвір.

      – Хімчистка на самій горі, біля кафе, – серйозно говорить Лора. – Але Бо це нецікаво.

      Соломон закидає голову і сміється від щирого серця.

      Лора відзначає цей красивий звук, записує його у свою свідомість, прокручує знову і знову.

      10

      Вночі вражає те, який темний світ Лори, який він відокремлений, віддалений. Те, що вдень здається далеким, проте умиротвореним, ночами постає зловісним, загрозливим, ніби всі від неї відвернулися. У неї немає нікого. Нікогісінько. Рінг, пес-вівчарка, що залишився живим, іноді приходить до Лори, коли він не поряд із Джо. Та вівчарка – її єдиний супутник, а ще птахи та істоти, що товчуться навколо неї. Вона вправно помічає їх раніше за інших, попереджаючи Рейчел, доки та не ступає назад і не наводить камеру на мертвого борсука або повалене пташине гніздо. Її почуття настільки вивірені, налаштовані на природу навколо неї, принаймні Соломону так здається, що Лірохвіст, як Бо тепер взялася називати її, мало не зникає. Бо розуміє, що Лірохвіст не відчуває своєї присутності в довкіллі, а замість цього поглинає звуки, почуття, життя всього навколо неї так само як у її улюбленій книзі оповідок. Доки дерево насичується людським життям і стає молодою жінкою, ця молода жінка насичується природою і стає частиною природи, принаймні намагається.

      – У неї має бути продовження, – говорить він про ту книжку. – Я хотів би дізнатися, ким ця босонога жінка, що була колись деревом, стає у світі. Обертається на затяту ділову жінку в діловому світі і втрачає всі свої емоції? Стає роботом? Або ж вона закохується, виходить заміж і народжує п’ятьох деревних дітей, або… – він сміється.

      – Що?

      – Не зважай.

      – Скажи мені.

      – Або

Скачать книгу