LITMIR.BIZ

      «Тебе там усі чекають,

      малий, – говорили схвильовано, –

      Всі наші, малий, сперечаються,

      яким ти приїдеш потягом».

      Говорили й дивились, що там було намальовано

      на його пожованій шкірі, що світилась під одягом.

      А там були намальовані пальми

      під церковними банями,

      і тяжкі якорі, з якими він схожий був

      на капітана без кітеля,

      і гарячі жіночі профілі, пов’язані якось з його коханнями,

      і голова Сталіна над лівим соском, мов голова Івана Хрестителя.

      І коли ми вже під’їжджали до міста, яке нас завжди єднатиме

      і яке ми любили по-своєму за тепло та відданість,

      він попросив зупинитись і розглядав дими над комбінатами,

      ніби дивився на власне місто з безпечної відстані.

      Там, на в’їзді,

      на нього чекали боржники з кредиторами,

      з друзями й конкурентами, з сестрами й нареченими,

      з блаженними та сліпими, з радісними та хворими,

      з циганами, растаманами, татарами і чеченами.

      Чекали німі й поламані, згорблені та контужені,

      діти з гіркими прянощами

      й дівчата зі штучними перлами.

      Навіть померлі стояли в такому дзвінкому напруженні,

      що, коли б не сморід, ніхто б і не знав,

      що має справу з померлими.

      Щойно він рушив до них, як вони озвалися,

      вітаючи його співами, вигуками і танцями,

      і кожен із них говорив сусіду: «Дивися, Вася,

      це ж малий повертається, малий повертається.

      Тепер він нарешті звільнить це місто від різної наволочі.

      Тепер він вилікує всі наші рани, між нас проходячи.

      Зцілить усіх тритонів у наших водоймах,

      що помирають, плаваючи,

      підійме на ноги наших дітей і далеких родичів.

      Славімо його у місті, що тримається вірою нашою.

      Стелімо дорогу йому пальмовим листям і своєю одежею.

      Пишімо його ім’я на ворожих будинках чорною сажею.

      Ділімося з ним своєю радістю

      світлою та безмежною!»

      І ось малий стояв поміж них, обіймаючи кожного –

      демонів із фаєрами, янголів із рваними крилами.

      Обіймав їх і розумів, чого їм усім це коштує.

      Обіймав і обмивав своє довге волосся

      червоним кріпленим.

      Обіймав їх, звертаючись до них пісня´ми та вíршами,

      і думав: «Куди їх вести такими стрункими лавами?

      Їм так легко сьогодні мстити, палити й вішати,

      оскільки відповідати завжди буде той,

      кого вони всі тут славили.

      Оскільки в наших містах, з нашим фартом і вдачею,

      нам і лишається хіба що

      виглядати за сонячною погодою,

      коли прийде Цар Єрусалимський з ідеями законодавчими

      й

Скачать книгу