LITMIR.BIZ

      І тому, що цю дорогу нам доведеться класти

      до кінця, і тому, що дорога ця – не остання,

      ми оспівуємо роботу,

      яка розділила нас на верстви і класи,

      ми оспівуємо померлих,

      після яких залишається їхнє мовчання.

      Ми будуємо цю дорогу між роз’єднаними містами,

      ми її прокладаємо в спеку, вимощуємо в заметах,

      перегукуємося в тумані впевненими голосами

      і ніколи не заощаджуємо на ненависті й сигаретах.

      Тому що кожна дорога – це наші радість і втома,

      тому що кожна зупинка –

      це наші тиша й самотність,

      тому що ми завжди знаємо, хто нас чекає вдома,

      знаємо, що таке відданість і що таке незворотність.

      Кожному з нас буде що розповісти по смерті,

      хоча жоден із нас не вірить у її можливість.

      Небо нам нагріває наші куртки подерті.

      Я маю серце – і саме тому розумію його важливість.

      Я маю голос – і саме тому вмію порозумітись,

      і ця дорога насправді може бути легкою,

      бо над нею завжди висить теплий місяць,

      і його завжди можна торкнутись рукою.

      І тому ми будуємо цю дорогу з тиші та глею,

      протягуємо її, ніби нитку, лишаємо за собою,

      між голосом і мовчанням, між небесами й землею,

      між темрявою і світлом, між забуттям і любов’ю.

      П’ять років вахти, п’ять років роботи,

      Чорна згоріла шкіра, гарячі вени.

      Коли я повернусь, я говоритиму доти,

      доки останній роззява не відійде від мене.

      Я говоритиму йому про міста, країни,

      про сезонні бригади найманих чорноробів,

      з якими всі ці роки ми підіймали вежі та стіни,

      як підіймають на ноги бійців по тяжкій хворобі.

      Я розповідатиму, як нас будили до праці сирени,

      як ми спали в костелах під архангельською трубою,

      і хрести на дахах костелів чутливі були, мов антени,

      тож ми і слухали, про що там говорять святі між собою.

      І хто з нас звідки прийшов, для нас не мало різниці.

      Різниця була в небесах, які нависали.

      Ми будували на Сході церкви` та в’язниці,

      ми будували на Заході госпіталі та вокзали.

      Я знаю, скільки насправді коштує праця.

      Я знаю, що серце має колір і смак апельсина.

      І доки триває робота, кожен із нас опирається,

      тягнучись

Скачать книгу