Скачать книгу

зі священиками?

      Вони, мов худобу, випасають свої церкви,

      пускають їх у смарагдову траву, дивляться,

      як церкви важко лягають у річковий мул,

      ховаючись від червневого сонця.

      Ходять за церквами, виганяючи їх із чужої

      пшениці, завертають додому, туди, де

      запалюється вогонь вечірніх обійсть.

      Сплять на мішках і книгах,

      слухаючи сонне дихання тварин,

      уві сні згадуючи обличчя жінок, що приходили й

      розповідали про найпотаємніші гріхи,

      питались поради, чекали на прощення.

      Що він може тобі порадити?

      Все його життя – випасання луни,

      пошук пасовищ і ночівля під чорним небом.

      Можеш співати з ним разом, можеш

      спати поруч із ним,

      накрившись піхотинським плащем,

      можеш гріти на вогнищі мокрий одяг,

      прати в ріці свої сорочки,

      які він готовий вивішувати в церкві, як плащаниці.

      Що робити з атеїстами?

      Вони говорять – насправді я вірю, вірю в усе, що

      було сказано, але ніколи й нізащо,

      за жодних обставин,

      в жодному разі в цьому не зізнаюся,

      тому що це моя справа,

      і стосується вона лише мене.

      І хай він сто разів при цьому

      ображається й погрожує,

      гнівається й відвертається на своєму розп’ятті,

      все одно – куди він без мене?

      Що він робитиме сам?

      Він мусить боротися за мою присутність,

      приречений битися за моє спасіння,

      не може не рахуватися з моїми сумнівами, з моєю

      непослідовністю, з моєю щирістю.

      Що робити з тобою?

      Можеш співати разом із нами,

      ставати з нами в коло, класти руки нам на плечі:

      ми єдині в нашому співі,

      єдині в нашій любові,

      в нашій самотності,

      в нашому розчаруванні.

      То що робити з нами всіма?

      Якби він не мусив стерегти свою домашню церкву,

      якби не мав іти за нею, виганяючи з жовтих полів,

      мав би куди більше часу на наші

      прикрості й знамення.

      Любов нищить

      усі наші уявлення про рівновагу.

      Можемо забуватись і відступати вбік,

      можемо відмовлятися від того, що говорили,

      можемо цілувати ніч у чорні губи –

      ми єдині, кого торкався нічний вогонь,

      ми єдині, хто вірить,

      ми єдині, хто ніколи

      в цьому не зізнається.

      Можеш говорити про все, що тобі сниться,

      можеш говорити, можеш не боятися темряви:

      все одно хто-небудь тебе почує,

      все одно ніхто тобі не повірить.

      «Місто, в якому вона заховалася…»

      Місто, в якому вона заховалася,

      горить прапорами,

      лежить під засніженими перевалами.

      Мисливці виганяють дичину

      з протестантських соборів,

      блакитні зорі падають в озеро,

      убиваючи непоквапливу рибу.

      Ах, ці вулиці,

      над якими

Скачать книгу