ТОП просматриваемых книг сайта:
Тричі продана. Павло Наніїв
Читать онлайн.Название Тричі продана
Год выпуска 2017
isbn 978-617-12-4015-5, 978-617-12-3876-3, 978-617-12-4013-1, 978-617-12-4014-8
Автор произведения Павло Наніїв
Жанр Исторические любовные романы
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Юзеф сторопів. Він дивився на дівчину безтямними очима і важко дихав. Софія стояла перед ним рішуча й люта, як вовчиця. Несамовитий погляд очей, напруження кожного м’яза свідчили про те, що гостра зброя опинилася в її руках не випадково.
– Не підходьте! Я зумію себе захистити!
– Що з тобою, Зосю?! Вгамуйся!.. Я кохаю тебе! – отямився Юзеф.
– Знаю, чим скінчилося ваше кохання з сестрицею моєю. Гірка її доля й мене розуму навчила…
– Софіє, я не зичу тобі лиха. Небо бачить – люблю тебе щиро. Я піду звідси негайно, цієї самої миті, але скажи хоч єдине радісне слово!
– Облиште мене! Ідіть звідси, ідіть! – Дівочий голос тремтів, очі палали.
Юзеф хотів ще щось казати, але не міг. Незвичайна рішучість дівчини відняла у нього волю, приголомшила. Похнюпившись, він мовчки пішов геть.
Софія ще якусь мить стояла мов закам’яніла, та коли за Юзефом зачинилися двері, враз відчула слабкість у всьому тілі, душевну порожнечу й сум’яття.
– О Боже! – Дівчина обхопила долонями скроні й кинулася на подушки. – Маріє, сестро, тепер настала і моя черга!.. Гірка наша доля, сестро!..
Увечері Софія розповіла про все пані Лоській. Дівчина дивилася на неї, не розуміючи, похвалить вихователька за кинджал чи осудить.
– І ти могла б це зробити? – суворо спитала Лоська.
– Змогла б…
Очі Лоської стали великими. Видно, злякалася того, що почула від Софії.
– Боронь Боже, доню! Не бери на себе такий великий гріх!
– А сестрицю мою Марію зганьбити й віддати в рабство – не гріх?
– Така наша доля жіноча.
– Я не хочу такої долі! Не хочу!
– Не перша ти… Ну, заспокойся! Час загоїть душу, забудеш образу, – сказала пані. – Кажеш, пан Юзеф засмучений пішов від тебе?
– Так.
– Значить, совість у ньому прокинулася… Це добре. Але він не вгамується, не відстане від тебе… Послухай мене, Зосю. Не цурайся його, але й волі не давай, не допускай близько. Скажи: тільки після шлюбу.
– Не любий він мені, пані.
– Дурненька. Чи забула, хто ти така?.. А пан Юзеф – шляхтич, роду знатного. Яка панянка не піде за нього?.. Роби, як раджу. Щастя тобі хочу.
Софія нічого не відповіла.
– Ну, годі, – сказала Лоська, – ходімо танцювати!
Жінки пішли до салону, куди незабаром, як метелики на світло, позліталася жванецька шляхта.
Юзеф повернувся додому, коли танці були в розпалі. Став осторонь, сперся ліктями на підвіконня. Пропливла в парі з Лоською Софія, зиркнула на нього колючим поглядом.
– Сатана! – тихо, майже пошепки відповів Юзеф на той погляд і пішов до свого кабінету. Він ліг на канапу, не скинувши навіть одягу, заплющив очі. А в уяві – Софія. «Може, одружитися з нею?.. А хто ж дозволить такий шлюб?.. Шляхтич – і жебрачка! Ні! Ні! Це ганьба для всієї родини. Відцураються батьки, відсахнуться друзі. Король позбавить офіцерського чину, небо впаде на мене чорним прокляттям… О, яка нечиста