ТОП просматриваемых книг сайта:
Кмітливіші, швидші, кращі. Секрети продуктивності в житті та бізнесі. Чарлз Дахіґґ
Читать онлайн.Название Кмітливіші, швидші, кращі. Секрети продуктивності в житті та бізнесі
Год выпуска 2016
isbn 978-617-12-2642-5,978-617-12-2643-2,978-617-12-2280-9
Автор произведения Чарлз Дахіґґ
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Джулія та її колеги з «Ґуґла»[60] натрапили на статті Едмондсон, коли досліджували норми. Вони відчували, що ідея психологічної безпеки обійняла все, що, за їхніми даними, було важливо для команд «Ґуґла». Норми, які, згідно з дослідженнями «Ґуґла», були найбільш ефективними – дозвіл іншим помилятись без особливих наслідків, повага до інакших думок, можливість піддавати сумніву чужий вибір, але при довірі, що люди візка вам не підвезуть, – це все аспекти відчуття психологічної безпеки на роботі.
– Нам було зрозуміло, що ідея психологічної безпеки вказувала на найбільш важливі норми, – сказала Джулія. – Проте незрозуміло було, як навчити цьому працівників «Ґуґла». Люди тут дуже зайняті. Нам потрібні були чіткі директиви, як створити психологічну безпеку без втрати здатності до дискусії, що має критичне значення для «Ґуґла». Себто: як переконати людей у їхній безпеці, заохочуючи їх водночас до незгоди?
– Протягом тривалого часу це була найважливіша проблема, – сказала мені Едмондсон. – Ми знали, що учасникам команди було важливо зберегти відкритість один до одного. Ми знали, що людям важливо мати змогу висловитись, якщо щось пішло не так. Але така поведінка може й порізнити людей. Ми не знали, чому в деяких групах можуть бути сутички й водночас зберігається психологічна безпека, а в інших через конфлікти все може розвалитися.
ІІІ
У перший день прослуховувань для телешоу, яке згодом стало відомим як «Суботнього вечора у прямому ефірі», актори година по годині з’являлися один за одним, аж почало здаватися, що це ніколи не скінчиться.[61] Були дві акторки, які грали хатніх господарок із Середнього Заходу, що готувалися до щорічного метеолиха («Дасте мені що-небудь незвичайне для торнадо цього року?»), і співак з оригінальною композицією «Я – собака», що пародіювала гімн феміністок «Я – жінка». Підобід на кону з’явилися пародист на рольцятах і маловідомий музика на ім’я М’ясний Рулет. Записані були ще актор Морґан Фрімен і комік Ларрі Дейвід, а також четверо жонглерів і п’ятеро мімів. Виснаженим переглядачам на прослуховуванні здавалось, що вони приречені переглянути всі естрадні номери й вислухати всіх акторів розмовного жанру від Бостона до Вашинґтона, округ Колумбія.
Так-бо схотів тридцятирічний автор шоу Лорн Майклз. До цього Майклз дев’ять місяців подорожував з Банґора до Сан-Дієґо, переглянувши сотні комедійних шоу в стилі стенд-ап. Він поговорив зі сценаристами теле- й радіопрограм та з авторами часописів, які мали сторінку гумору. Згодом він казав, що хотів побачити «всіх смішних персонажів у Північній Америці».
Другого дня прослуховувань ближче до обіду проби затягувались, аж ось крізь двері до зали вдерся чоловік, скочив на кін і зажадав від продюсерів уваги. У нього були підстрижені вуса та костюм-трійка. Він тримав складену парасольку й аташе-кейс.
– Я вже прочекав три години й більше не чекатиму! –
У імейлі у відповідь на запитання щодо перевірки фактів речник «Ґуґлу» написав: «Ми вважаємо доповіді Едмондсон про психічну безпеку дуже корисними для наших спроб придумати, яким чином кластеризувати важливі емерджентні норми у метатеми. Коли ми оглядали публікації про психічну безпеку, то помітили, що такі норми, як дозвіл на безнаслідкову помилку, повага до різних думок, відчуття, що ніхто не хоче підвезти вам візка, належать разом до психологічної безпеки. Це стало однією з п’яти ключових тем разом із залежністю, структурованістю / прозорістю, орієнтованістю на роботу й наслідковий вплив».
Своїм розумінням перших днів «Суботнього вечора у прямому ефірі» я зобов’язаний тим сценаристам і дійовим особам, як схотіли поговорити зі мною, а ще: Tom Shales and James Andrew Miller, Live from New York: An Uncensored History of «Saturday Night Live” (Boston: Back Bay Books, 2008); Ellin Stein, That’s Not Funny, That’s Sick: The National Lampoon and the Comedy Insurgents Who Captured the Mainstream (New York: Norton, 2013); Marianne Partridge, ed., «Rolling Stone” Visits «Saturday Night Live” (Garden City, N.Y.: Dolphin Books, 1979); Doug Hill and Jeff Weingrad, Saturday Night: A Backstage History of «Saturday Night Live” (San Francisco: Untreed Reads, 2011).