ТОП просматриваемых книг сайта:
Кмітливіші, швидші, кращі. Секрети продуктивності в житті та бізнесі. Чарлз Дахіґґ
Читать онлайн.Название Кмітливіші, швидші, кращі. Секрети продуктивності в житті та бізнесі
Год выпуска 2016
isbn 978-617-12-2642-5,978-617-12-2643-2,978-617-12-2280-9
Автор произведения Чарлз Дахіґґ
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
– Усі поділилися на кліки, склад яких постійно змінювався, – сказав Брюс Маккол, що як сценарист пристав до команди у другому сезоні. – Це було гнітюче місце.
Просто дивовижно, що команда «Суботнього вечора у прямому ефірі» взагалі знаходила спільну мову. Виявилось, що Майклз набирав людей так, аби смаки в них були різні. Цвайбел спеціалізувався на єврейських хохмах. Майкл О’Доног’ю писав похмуру, гірку сатиру на такі теми, як убивство Кеннеді. (Коли збентежений секретар сказав О’Доног’ю, що помер Елвіс, той відповів: «Розумний кар’єрний хід».) Том Шиллер сподівався знімати арт-фільми. Коли їхні почуття зіштовхувались, від них починала лунати разюча критика.
– Чудово, Ґарет, – сказав якось О’Доног’ю, прочитавши сценарій, який актор писав кілька тижнів. А тоді взяв і викинув його до смітнички. – Справді добре.
– У авторів комедій забагато гніву, – сказав Шиллер. – Ми погано ставились один до одного. Жорстоке відчуття, коли тільки ви серед усіх вважаєте щось кумедним.[70]
Тож завдяки чому, попри напруженість і внутрішню боротьбу, творці «Суботнього вечора у прямому ефірі» стали також ефективною і продуктивною командою? Відповідь не в тому, що вони стільки часу проводили разом або що норми шоу покладали потреби групи вище за індивідуальні его.
Радше причина в тому, що команда відчувала себе в безпеці в своєму колі й створювала нові жарти та ідеї. Сценаристи й актори працювали в межах норм, які дозволяли кожному відчувати, що вони можуть ризикувати й бути чесними з колегами, навіть коли відкидали якісь ідеї, підвозили візка один одному й змагалися за ефірний час.
– Ви знаєте примовку «У команді нема “я”»? – спитав мене Майклз. – Моя мета була прямо протилежна. Мені хотілося мати гурт «я». Я хотів, щоб усі всіх чули і ніхто не розчинявся в колективі.
Так постала психологічна безпека.
Уявіть-но, що вас запросили до однієї з двох команд.
Команда А складається з вісьмох чоловіків і двох жінок, які дуже кмітливі та успішні. Коли ви дивитесь на відео, як вони разом працюють, то бачите виразних професіоналів, які говорять по черзі, усі ввічливі й люб’язні. На якомусь етапі, коли постає певне питання, одна особа – явний фахівець у цій темі – довго промовляє, а решта слухає. Ніхто не перериває. Коли інший промовець відхилився від теми, колега ввічливо нагадав йому про порядок денний і повернув розмову до належного русла. Команда ефективна. Нарада завершується точно за графіком.
Команда Б інакша. У ній порівну чоловіків і жінок, дехто – успішні керівники, а інші – начальники середньої ланки, які мають певні фахові досягнення. На відео ви бачите, як учасники то раптом втручаються у розмову, то замовкають. Одні говорять довго, інші висловлюються лаконічно. Вони так часто перебивають один одного, що інколи
У імейлі у відповідь на запитання щодо перевірки фактів Шиллер писав: «Як на мене, у декого – не у всіх – з комедіографів і комедійних акторів бували в житті і журба, і гнів, які допомагали живити їхні комедії. Вони щедрі на шпильки, а “стендап комеді” часто зустрічається з перериванням виступу різними репліками, і парирувати треба було миттєво. Тож і ви, і вони могли сказати щось різке й смішне, із зали можна почути швидкі, ворожі (хоча й смішні) ущипливі репліки… Атмосфера на шоу, хоча ми й любили один одного, могла спонукувати до суперництва, бо сценаристів було 10 і тільки 10 скетчів використовувалося, тож усі ми намагалися писати найкраще, щоб створити щось прохідне або зробити (у моєму випадку) найкращу короткометражку».