LITMIR.BIZ

Скачать книгу

співпраці у виставі Лілі Томлін у Лосі.[64] – Це було так, ніби Лорн висадив нас на Марс.

      Коли більшість учасників переїхали до Нью-Йорка, вони поза своїм колом нікого не знали. Багато хто вважав себе активістами проти капіталізму або війни, чи принаймні їм подобались рекреаційні препарати, якими бавились ці активісти… і ось тепер вони підіймалися ліфтом із купою одягу в Рокфеллер-центрі, 30, де споруджувалася студія для шоу.

      – Нам усім було по 21–22 роки. У нас не було грошей і розуміння того, що ми робимо, тому ми весь час смішили одне одного, – сказав мені Шиллер. – Харчувались ми разом. Увечері гуртом ходили до барів. Ми боялися, що, як не триматимемось гурту, хтось може загубитись і ми його вже не знайдемо.

      У наступні роки,[65] коли програма «Суботнього вечора у прямому ефірі» стала однією з найбільш популярних і найдовше в історії телебачення залишалася в ефірі, почала формуватися міфологія. «На початку існування програми “Суботнього вечора у прямому ефірі”, – писав 2002 року журналіст Малколм Гладуелл, – усі всіх знали і справи у всіх були спільні, й там слід шукати витоки виняткових зв’язків між учасниками гурту». Є книжки з розповідями про те, як Джон Белуші поночі вдирався до помешкань колег, аби приготувати спагеті, або через необережність підпалював гостьові відпочивальні; або як автори приклеювали один в одного меблі до стелі, або як розігрували один одного дзвінками до офісів, а ще замовляли 30 піц для відділу новин, тоді перебирались на охоронців, проникали на нижні поверхи, щоб поцупити піцу, а журналістам залишали рахунок. Малювали схеми, хто з ким із програми спав. (Вони були непрості, бо Майклз був одружений з письменницею Ровзі Шастер, яка зрештою зійшлася з Деном Ейкройдом, що зустрічався з Джилдою Реднер, а та, як усі підозрювали, кохалася з письменником Еланом Цвайбелом, котрий згодом описав це кохання у книжці, а проте нічого особливого не відбувалось, хіба що Реднер потім побралася з актором з гурту.)

      – Такі були 1970-ті, – сказала мені Міллер. – І всі займалися сексом.

      «Суботнього вечора у прямому ефірі» вважалася взірцем динаміки у великому мистецькому гурті. У підручниках для коледжів це подається як приклад того, чого може досягти група, коли є належні умови і команда згуртована.[66]

      За цією теорією гурт, який створив «Суботнього вечора у прямому ефірі», був настільки успішним, бо спільна культура замінила індивідуальні потреби. Був спільний досвід («Ми всі були дітьми, які не могли всидіти за популярним столом у середній школі», – казала мені Бітс); спільні соціальні мережі («Лорн був культовим лідером, – сказав письменник Брюс Маккол. – Доки ви, ніби мономан, обожнювали групу, у вас все було гаразд»); групі потрібні гучні індивідуальні его («Я не кажу, що це не спосіб, але в нас була Ґаяна на 17-му поверсі, – сказав Цвайбел. – Це був шталаґ, табір для військовополонених»[67]).

      Проте ця теорія значно ускладнюється, коли ви розмовляєте з першими учасниками «Суботнього вечора у

Скачать книгу