LITMIR.BIZ

Скачать книгу

type="note">[41] Відтак він доглядав онуків. Роберт помер через два роки – у 2014-му. Як писалося в некролозі, він вів активне життя до самого кінця.

      2. Команди

Психологічна безпека в «Ґуґлі» та телешоу «Суботнього вечора у прямому ефірі»

      І

      Джулії Розовскі було 25 років, і вона не знала, як жити далі, аж настав час усе змінити. Вона закінчила Університет Тафта з дипломом бакалавра з математики й економіки; раніше працювала в консалтинговій фірмі, що її не влаштовувало. Потім вона була науковим співробітником у двох гарвардських професорів – для неї це було тим часом цікаво, але на перспективу треба було думати про щось інше.

      Вона гадала, що їй краще вестиметься у великій корпорації. Або, може, стати викладачем університету? Або прилучитись до технологічного стартапу? Усе це в неї перемішалося. Тож вона обрала шлях, який не передбачав власного вибору: дівчина подала заяви до бізнес-шкіл, і 2010 року її зарахували до Єльської школи менеджменту.

      Вона приїхала до Нью-Гейвена готова знайомитися з однокурсниками; як ведеться з новими студентами, її записали до дослідної групи. Вона вважала, що ця група стане важливим складником її освіти. Вони потоваришують, учитимуться разом, обговорюватимуть важливі проблеми і гуртом зрозуміють, ким мають стати.

      Дослідні групи – це такий посвятний ритуал на одержання ступеня магістра ділового адміністрування. На одному єльському шкільному веб-сайті пояснювалося:[42] «Кожна дослідна група має спільний розклад занять і гуртом працює над груповим завданням. Групи ретельно формуються таким чином, щоб зібрати разом людей з різних професійних і культурних середовищ». Щодня під час ланчу або по обіді Джулія збиралася з чотирма одногрупниками для обговорення домашнього завдання, порівняння електронних таблиць, укладання стратегії до наступних іспитів та обміну лекційними записами. Правду кажучи, її група не була така вже різнопланова. Двоє були консультантами з менеджменту, як і Джулія. Ще один працював у стартапі. Усі ж вони були тямущі, допитливі й компанійські. Вона сподівалася, що завдяки такій подібності вони хутко згуртуються. Джулія сказала: «Багато людей наполягають, що найкращі їхні друзі в бізнес-школі вийшли з дослідних груп. Але мені так не плужило».

      Майже від початку дослідна група відчувалась як щоденна доза стресу.

      – Я ніколи повністю не розслаблялася, – розповіла Джулія мені. – Доводилось постійно самостверджуватися.

      Незабаром розвиток подій довів її до краю. Усі хотіли керувати, тож коли викладачі видали групові завдання, виникли суперечки щодо того, хто стане на чолі.

      – Члени групи хотіли показати своє лідерство, говорячи гучніше за інших або доводячи один одному своє, – згадувала Джулія.

      Коли дійшло до розподілу завдань по проектах, хтось намагався заздалегідь порозписувати ролі, а інші із цим не погоджувались, або хтось раптом хотів очолити якусь частину проекту, і тоді всі кидалися уривати

Скачать книгу