LITMIR.BIZ

Скачать книгу

вперед, і таємним постачальником усього необхідного.

      – Злодій із мене доволі талановитий, – з певною гордістю погодився він. – Я справдешній майстер мистецтва спритності рук.

      – А що буде далі? – кисло поцікавився Єнох. – Нехай ми понаїдаємося й матимемо тепле місце для сну, та все одно будемо як на долоні, відкриті, вразливі, безконтурні… а пані Сапсан, вона… вона досі…

      – Ми якось знайдемо контур, – запевнила його Емма. – Для тих, хто знає, що шукає, існують віхи й дороговкази. Та якщо їх нема, ми знайдемо когось схожого на нас, незвичайного побратима, який покаже нам, де найближчий контур. А в тому контурі буде імбрина, і та імбрина зможе надати пані Сапсан допомогу, якої вона потребує.

      Таких упевнених у собі зухвальців, як Емма, я не зустрічав ніколи. Усе в ній випромінювало впевненість: те, як вона себе несла, розпрямивши плечі, як міцно стискала губи, коли щось надумувала, як закінчувала кожне речення виразною крапкою і ніколи не знаком питання. Це було заразно, і я був від цього в захваті. А ще мені довелося боротися з собою, щоб придушити раптове бажання її поцілувати, просто на очах у всіх.

      Г’ю кахикнув, бджоли роєм повалили у нього з рота і сформували знак питання, що тремтів у повітрі.

      – Чому ти така впевнена, чорт забирай? – спитав він.

      – Впевнена, і все. – І вона потерла руки, наче цим ставила крапку.

      – Ти сказала хорошу промову, щоб усіх надихнути, – озвався Мілард, – і мені дуже не хочеться все псувати, але, наскільки нам усім відомо, пані Сапсан – єдина імбрина, яку ще не схопили. Згадай, що нам казала пані Шилодзьобка: витвори тижнями роблять набіги на контури й викрадають імбрин. Тобто навіть якщо вдасться знайти контур, то з’ясувати, чи там є імбрина, – і чи нема всередині наших ворогів, – ми не зможемо ніяк. Не можемо ж ми просто ходити й стукати в портали контурів і сподіватися, що там не кишить витворами.

      – Чи навколо не бродять смертельно голодні порожняки, – докинув Єнох.

      – Сподіватися нам не доведеться. – Емма повернулася в мій бік і всміхнулася. – Джейкоб нам скаже.

      Я весь похолов.

      – Я?

      – Ти порожняків відчуваєш на відстані, правда ж? – спитала вона. – Не тільки бачиш.

      – Коли вони близько, у мене таке відчуття, наче мене от-от знудить, – зізнався я.

      – А наскільки близько вони мають бути? – уточнив Мілард. – Якщо на відстані кількох метрів, то ми будемо в їхньому діапазоні пожирання. Нам треба, щоб ти їх відчував на значно дальшій відстані.

      – Я ще не перевіряв, якщо чесно, – сказав я. – Усе це для мене новина.

      Єдиний порожняк, з яким я мав справу, – монстр доктора Ґолана Мальтус, потвора, яка вбила мого дідуся, а потім мало не втопила мене в Кернгольмській трясовині. Як далеко він був, коли я вперше відчув, що він мене переслідує, причаївся біля мого будинку в Інґлвуді? Дізнатися тепер було неможливо.

      – Однак твій талант можна розвивати, – сказав Мілард. – Здібності дивних трохи схожі на м’язи – що більше

Скачать книгу