LITMIR.BIZ

      Бронвін поклала Клер на траву під розложистим деревом. Дівчинка пітніла й тремтіла, то непритомніла, то знову приходила до тями.

      – Є один еліксир від лихоманки. Я бачив, як його готувала пані Королик, – сказав Едисон. – Бридкий на смак, проте дієвий.

      – Мама колись варила мені курячий суп, – підкинув я ідею.

      Кури схвильовано заквоктали, а Едисон зиркнув на мене сердито.

      – Він пожартував! – заспокоїв пес. – Просто пожартував, такий безглуздий жарт, ха-ха! Курячого супу не існує в природі!

      Едисон і емурафа пішли готувати еліксир – з допомогою Буркуна на його відставлених убік великих пальцях. Зовсім скоро вони повернулися з мискою якогось варива, що нагадувало брудну воду після миття посуду. Щойно Клер випила все до останньої краплинки й знову заснула, тварини влаштували для нас скромну учту: кошики свіжого хліба, печених яблук і зварених круто яєць (не вибухових). Усе це подали нам до рук, бо тарілок, виделок і ножів у них не було. Я й не усвідомлював, як зголоднів, поки менш ніж за п’ять хвилин не поглинув три яйця й хлібину.

      Наївшись, я відригнув, витер рота, підвів погляд і побачив, що всі тварини зацікавлено нас роздивляються. Їхні очі були такі жваві, у них світився такий розум, що я трохи заціпенів і мусив побороти всеохопне відчуття, що я сплю і все це мені сниться.

      Біля мене їв Мілард. Я розвернувся до нього і спитав:

      – А ти раніше чув про те, що існують дивні тварини?

      – Лише з дитячих казок, – з повним хліба ротом відповів він. – Як дивно, що нас привела до них саме така казка.

      Лише Оливку, здавалося, побачене нітрохи не збентежило. Може, тому, що вона була ще дуже маленька (принаймні частково) і відстань між казками та реальним життям не видавалася їй такою неосяжною.

      – А де інші тварини? – спитала вона в Едисона. – У казці про Катберта були ходуленогі ведмегрими й двоголові рисі.

      Щойно прозвучали ці слова, як урочистий настрій тварин

Скачать книгу