LITMIR.BIZ

Скачать книгу

на ті контури, які ми бачили. Дуже, дуже страшні місця.

      – А тепер їх охороняють витвори зі своїми порожняками, тут сумнівів бути не може, – сказав Едисон.

      – Господи! – вигукнув Горацій. – Тоді це гірше, ніж ми боялися!

      – Смієшся? – спитав Єнох. – Це саме те, чого я боявся!

      – Не знаю, яка мерзотна мета стоїть перед витворами, – втрутився Едисон, – але очевидно, що для її досягнення їм потрібні всі імбрини. А лишилася тільки пані Королик… відважна, відчайдушно смілива пані Королик… і хтозна, скільки вона ще пробуде на волі! – І він заскімлив так, як це іноді роблять собаки під час грози: прищуливши вуха й похиливши голову.

* * *

      Ми повернулися до розложистого дерева й доїли свій обід, а коли вже напхалися так, що не могли більше й шматочка проковтнути, Бронвін повернулася до Едисона й сказала:

      – А знаєте, пане пес, усе не так зловісно, як ви описуєте. – Вона звернула погляд до Емми, звела брови, і цього разу Емма кивнула.

      – Ви думаєте? – спитав Едисон.

      – Так. Насправді я навіть маю чим вас потішити.

      – Я дуже в цьому сумніваюся, – пробурмотів пес, але голову з лап усе-таки підняв, щоб побачити.

      Бронвін розкрила пальто й сказала:

      – Познайомтеся з передостанньою невикраденою імбриною – пані Сапсан. – Птаха вистромила голову на сонце й закліпала.

      Настала черга тварин дивуватися. Дідра зойкнула, Буркун вереснув і заплескав у долоні, а кури залопотіли своїми ні до чого не придатними крильми.

      – Але ж ми чули, що на ваш контур напали! – вигукнув Едисон. – Вашу імбрину викрали.

      – Викрали, – гордо повторила Емма, – але ми викрали її назад.

      – У такому разі, – Едисон вклонився пані Сапсан, – це надзвичайно велика втіха, мадам. Я ваш покірний слуга. Якщо вам потрібне місце, щоб перевтілитися, я радо проведу вас у покої пані Королик.

      – Вона не може перевтілитися, – сказала Бронвін.

      – Як це? – спитав Едисон. – Соромиться?

      – Ні, – похитала головою Бронвін. – Вона застрягла в тілі птахи.

      Люлька випала Едисону з рота.

      – О ні, – промовив він тихо. – Ви в цьому впевнені?

      – Вона вже два дні така, – відповіла Емма. – Я думаю, якби вона могла перевтілитися, то вже давно б це зробила.

      Едисон зняв окуляри й подивився на птаху широко розплющеними від тривоги очима.

      – Можу я її оглянути? – спитав він.

      – Еді в нас – доктор Дуліттл, – пояснила емурафа. – Він усіх лікує, коли ми хворіємо.

      Бронвін розгорнула пані Сапсан і поставила її на землю.

      – Тільки обережніше з її поламаним крилом, – попередила вона.

      – Авжеж, – кивнув Едисон. Огляд він почав з того, що повільно обійшов птаху довкола й роздивився її з усіх ракурсів. Потім великим мокрим носом понюхав її голову та крила. – Розкажіть, що з нею сталося, – врешті-решт попросив він. – І коли, і як. Розкажіть усе.

      Емма взялася переповідати всю історію: як пані Сапсан викрав Ґолан,

Скачать книгу