LITMIR.BIZ

Скачать книгу

Сергій дав Грицеві арбалет, з напученнями, що це якраз для новачків. Вони вийшли на старе шкільне футбольне поле неподалік. За полем росли великі, товсті дерева, а за ними дерев'яна огорожа – це було ідеальне місце для стрільб. За огорожею нічого не було видно, Сергій сказав, що там гаражі, тому не страшно, якщо стрільнеш вище.

      – Добре. Зараз я покажу тобі, як вставляти арбалетний болт в арбалет. – Сергій почав натягувати тятиву арбалета до гачка. Трішки помучившись, він все ж таки натягнув її. – Ну, ти молодий, будеш швидше натягувати. – Сергій усміхнувся до Гриця, та в тій усмішці була батьківська тривога й сум.

      Гриць спробував натягнути, й справді було доволі не важко. Трохи потренувавшись, в нього стало добре виходити. Отже арбалет був заряджений, а Гриць готовий його випробувати, а заодно себе.

      – Спробуй влучити в он ту вербу. – Сергій показав на товсту старезну вербу, яка вже почала трухнути. – Заплющ одне око, а іншим дивись вздовж болта. Як тільки прицілисся, натисни курок.

      Болт просвистів і виструнчився у вербі. Гриць мав задоволений вигляд, але Сергій був чомусь смутний.

      – Що з вами? – занепокоєно спитав Гриць, побачивши неясне обличчя тренера.

      – Молодий ти ще. Дуже молодий. Мабуть наймолодший, хто був у русі опору. – Сергій дивився на Гриця стурбованим поглядом, наче на сина.

      – Ну то й що? – якось агресивно спитав Гриць, а потім отямившись, лагідно додав. – Я сам це обрав. Мене ніхто не змушував.

      – Я розумію. Але ти ще навіть не жив можна сказати. А завтра ми всі можемо загинути. – сльози покотились лицем старого. – Можеш відмовитись поки не пізно, поживеш ще. – з надією запропонував Сергій.

      – Я не піду назад. Все. Вороття немає, я з вами. – Гриць, з упевненим лицем, швидко зарядив арбалет й влучив прямо в ціль.

      Вони тренувались увесь вечір. У Гриця дедалі краще виходило, він уже стріляв у своїй броні, що б призвичаїтись рухатись у ній. Прохожі здивовано поглядали на цю парочку. Та Грицю було вже все рівно. Потім Сергій приніс Грицю коротенький стилет і показав основи ближнього бою. Гриць добре пропотів за вправами, що й вони не замітили, як потемніло. Натреновані до схочу чоловіки пішли до Сергія в квартиру. Хазяїн швидко приготував простеньку вечерю. Мовчки поївши, з важкими головами вони полягали спати. Перша ніч Гриця на самоті. Перша ніч коли він знав, що не повернеться до батьків, що мати не приготує йому смачного обіду, а батько не розповість, щось цікаве. Перша й найхвилююча ніч, коли він знав, що завтра взагалі може не повернутись живим…

      3

      Здавалось, безкінечна ніч пролетіла швидко. Гриць встав, навіть, з піднесеним бойовим настроєм. Все таки він мав змогу діяти самостійно й мандрувати, сидіння вдома вже занадто занудило його. Навіть мандри з жахливою метою, хоч як не крути мандри.

      – Вставай, пора вже. Йди поснідай. – твердий, вже давно не сонний, голос остаточно розбудив Гриця. Сергій стояв перед ним і проникливим поглядом дивився на Гриця. – Йди їж. Я вже склав все спорядження

Скачать книгу