ТОП просматриваемых книг сайта:
Палаюча рука. Павло Артонек
Читать онлайн.Название Палаюча рука
Год выпуска 0
isbn 9785448372599
Автор произведения Павло Артонек
Жанр Приключения: прочее
Издательство Издательские решения
– Тим більше вони завжди спершу хочуть знищити нас, тому що знають, що ми знову будемо опиратися. – додав командирським голосом Будинський. – Минулого разу членів опору було двісті вісімдесят чоловік, а колись давно понад дві тисячі боролося пліч о пліч. Зараз люди в це не вірять, тому нас дуже мало.
Сумна й дуже гнітюча тиша повисла в маленькій кімнатці над монітором Сергія. Гриць тільки зараз зрозумів, що підписав собі смертний вирок. Адже кожного разу рептилії все з більшим запалом знищувало опір, а тепер захисників залишилось дванадцять, лише дванадцять, проти армії рептилій… «Це білет в один кінець, навіщо, навіщо я говорив з тим лісником, думав про такі речі, це кінець, цю війну не виграти ніяким чином, нас дуже мало…» страх затопив Грицю все нутро, холоднючі невидимі руки оповили тіло спаралізувавши його – становище було безнадійне.
Будинський помітив стривожене обличчя хлопця й підбадьорливо промовив:
– Так наші шанси просто нікчемні, але ми будемо битися до кінця, як завжди. Я краще помру з мечем в руках знаючи, що відбувається, чим просто забуду все й піду в літак. Повір мені, – звернувся він прямо до Гриця, – це кращий вибір.
– А ваші сім'ї будуть брати участь у цьому? І чому ви не набираєте нових людей? – не засоромився спитати Гриць, трішки отямившись після слів Будинського.
– Розумієш, люди не вірять нам, доки самі не побачить їх, тим паче коли перед носом лежать «безкоштовні» білети до місяця. А коли й побачать, то ті їх так залякують, що вони роблять для них все, аби врятувати свою шкуру, або свої сім'ї, і замикаються в собі нікому нічого не розказуючи. – пояснив вусатий чоловік з круглим лицем. – А сімей у нас давно вже нема. Деякі ще встигли з ними посваритись, що б їх не знищили. Розумієш, деякі з рептилій дуже добре бачать людей наскрізь, і відчувають хто тобі дорогий, тому погрожують забрати сім'ю. От наші й додумалися сваритися з рідними, щоб їх уберегти, виходу немає. Тільки сварка повинна бути дуже правдоподібною, щоб рептилії й не думали до наших рідних наближатися.
– О тепер ти знаєш, що я повинен був тобі розповісти після наради. Дякую, Миколо. – сказав Сергій до Гриця. – Отже, є якісь ідеї або план?
Всі сумно замислились, крутили головами й дивилися в порожнечу перед собою. Гриць дивився на цих досвідчених людей і бачив, що навіть ветерани такої війни немогли знайти виходу, кількість воїнів була занадто малою. Невимовна лють охопила Гриця, вони тут сидять: дванадцять чоловік в намаганні врятувати хоч трохи людей, і що вони отримують за це? Нічого. Взагалі нічого. Вони були вимушені віддалитися від рідних, або оплакувати їх. Вони вмирали за незнайомих їм людей, аби лише зупинити все це. «Ось вона війна, ось він справжній світ, ти шукав прибульців, ось і маєш». Він згадав, що люди самі купуються на це все, дивлячи на ці об'яви в газетах і реклами в телевізорах.