LITMIR.BIZ

Скачать книгу

потім цю, далі увімкнути передачу, чи навпаки?» Він почав заводити авто і в нього добре вийшло. Помаленьку газуючи, поїхав по ґрунтовій дорозі. Голова була пуста, як вулиці першого Січня. Він просто тримав руля й жав по педалям, і ліс все більше танув, доки не змінився у передмістя.

      Гриць добирався до дому Будинського. Повільно під'їхав до хвіртки і вийшов з машини. Відкрив двері, як неживий, і пішов по зеленому охайному дворику. Дві години тому він тільки знайомився тут з рухом опору, а минула вже ціла вічність, точніше сказати одинадцять життів. Ні про що не думаючи й ні нащо не сподіваючись, він надавив на дверну ручку і увійшов до хати. Темний коридорчик вів на кухню, де його чекав той чоловік, що він йому дзвонив.

      – Сідай. Випий чаю, зараз я все поясню. – всерозуміюче сказав чоловік, радше вже дід. Він був доволі старий, але виглядав енергійно. Очі наповнились смутку коли він продовжив далі:

      – Отже, ти залишився сам і на тебе впав тягар цієї війни. – «Який, ще з біса тягар? Війна закінчилась, Руху Опору нема, з ким мені воювати?». – Так, всі загинули, тому, тепер останньому з них я маю передати настанови.

      – Чому саме я? Чому не хтось досвідченіший мусив залишитись? – розпачливо випалив Гриць, не стримавшись, він справді не вірив, що мали залишити його. – І чому хтось один мав залишитись?

      – Зараз я все розповім, тільки дослухай. Чому саме ти? Ну тут очевидно – ти був наймолодший з них, а ця війна може ще довго тривати. А один мав залишитись тому, що таке завдання треба виконати на одинці. Тільки один чоловік, який все стримає в таємниці, й не повідає цю таємницю іншим, і забере її в могилу. Це дуже важливо. – він нахилив голову й з під лоба дуже серйозно глянув Грицеві у вічі. – Дуже важливо.

      Гриць був заінтригований й спантеличений. А потім якось з підозрою поглянув на старого й спитав:

      – А ви хто? – трохи грубо вийшло в хлопця.

      – Я передаю таємницю з покоління в покоління, й мушу передати тобі, як останньому з Руху Опору. Момент настав. Я ще нікому не передавав секрет Руху Опору, якого навіть самі члени не знали, крім нас – ворожбитів.

      – Ворожбитів? – дещо здивовано спитав Гриць.

      – Так. Мої прадіди створили цей бар'єр, і вивчали ящірок все життя.

      – Якщо ви так добре вивчали цих ящірок, то чому ми всі мали загинути, ви не могли зупинити нас?

      – Вони дуже швидко розмножились, я такого не передбачав. Але зараз це не важливо. – «А ну звісно, хай всі помруть, адже ти так хотів мені розповісти ту свою таємницю.» – Слухай уважно і дай слово, що ти нікому, ні при яких обставинах це не розкажеш.

      – Даю слово. – якось мляво вийшло у хлопця.

      – Добре. Отже, ці ящірки вже дуже давно нападають на землю, і дуже майстерно замітають сліди, як фізичні, так в думках людей. Тому про них ніхто не знає, а декотрі знають і бояться цього, хто не боявся пішов у Рух Опору, як ти. Ти думаєш, що вони так легко можуть виходити сюди зі свого порталу, але скажи мені чому вони не можуть сюди перемістити все своє

Скачать книгу