LITMIR.BIZ

Скачать книгу

їх всіх я не знаю, але дам тобі список назв, де вони, більш за все будуть розташовані. А як, вони виглядають, я не знаю. – «Чудово. Шукаємо наугад, ще й не знати, що». – Це можуть бути різні речі, ти маєш їх відчути, це дуже велике вмістилище енергії. – він глянув на Гриця, задуманими очима, ніби хотів угадати чи він усе зрозумів. – Хоча за розмірами це може бути, що завгодно. Як тільки знайдеш це, зламай, розбий, розтрощи, знешкодь, зроби все, що б воно більше не працювало. Знешкодиш усі, і їхній телепорт стане занадто слабкий, або взагалі непридатний.

      Гриць ступив у провалля, сон був правдивий. Тільки при чому тут був той лісник, Гриць поки-що не міг второпати. У тому сні лісник тягнув його за собою у провалля, а Гриць опирався. Та тепер опиратися немає сенсу, він або шукає ті штуки, або йде додому, де його все одно знайдуть ці тварюки. Гриць уже не на диво злякався всіх його снів адже вони збувались. Він думав, що це може бути та хвороба, яка була у його сестри, може з-за неї в нього ці сни. Або ця реальність сон, або ще щось дивніше. Він тепер жалів, що не спитав про хворобу у батьків, та тепер вертатись було пізно. Хлопець подумав про батьків, про те, як він з ними розстався, а потім несподівано для себе сказав:

      – Мене будуть шукати батьки. Можна мені якесь спорядження, що б я змінив свою зовнішність. Я впевнений, що вони мене вже шукають. – твердо сказав Гриць.

      – Так, звісно. Я дам тобі найкраще споряджання, яке тільки є для твоїх пошуків. Це й комплект був спеціально зроблений для такої місії. Він у мене вдома. Їдьмо?

      – Вперед. – мляво з-задуми сказав хлопець і встав, мов ошпарений. Він досі спам'ятовув ті сни.

      – Хлопче, якщо тобі погано, можемо зачекати? – піднявши брови, схвильовано сказав дід. – Це дуже складне завдання, я розумію. Можеш обмізкувати все пару днів, перетравити думки, або що, якщо хочеш.

      – Та ні, часу немає. А в мене є, і я його не змарную. – наче крізь сон сказав Гриць, і дивився кудись крізь вікно, наче в космос. Дід уважно поглянув на нього, почухав потилицю і теж подивився у вікно, а потім на Гриця.

      – А ще одне. Тобі потрібні будуть гроші. Будинський передав мені картку і пін-код. Він казав, що там всі гроші, які могли зібрати в Русі Опору. Вони покладали на тебе велику надію, судячи з грошей.

      – Не на мене, а на останнього вцілівшого. – заперечив Гриць.

      – Ну може й так, але ним виявився ти. Ну то їдьмо, як ти кажеш часу немає!

      Вони вийшли з дому й пішли до машини. Гриць досі був у тяжкій задумі з приводу цих снів і лісника. Він ніяк не міг зрозуміти, чому він йому являвся. Вони йшли по ґрунтовій стежці, по боках росли два старих дуба, тільки зараз Гриць роздивився, що це за дерева. Він дивився й розумів, що може вже ніколи сюди не повернеться, як ніколи не повернеться додому. «Війна, проклята війна».

      Дід був за кермом. Вулиці тягнулись нескінченним потоком розмитих ліній, машини сигналили всюди, стояв набридливий гучний гамір. Місто дуже швидко набридло Грицю, так набридло, що він уже й не думав про всі свої проблеми.

Скачать книгу