Сила звички. Чому ми діємо так, а не інакше в житті та бізнесі - Чарлз Дахіґґ

Скачать книгу

за двадцять ярдів стоїть Браян Рош, новенький тайт-енд. Ще один ресивер «Сан-Дієго» стоїть значно ближче і, розмахуючи руками, кричить кинути м’яча йому. Пас на коротку відстань – безпрограшний варіант. Гамфріс натомість поспіхом, за долю секунди аналізує ситуацію, замахується і шпурляє м’яча Рошу.

      Данджі якраз і розраховував на таке поспішне рішення. Щойно м’яч опинився в повітрі, з місця зрушив сейфті «Баккенірс» на ім’я Джон Лінч. Він мав просте завдання: після початку гри побігти до конкретної точки на полі й чекати там на вказівку. У такій ситуації так і кортить зробити по-своєму. Проте Данджі муштрував Лінча доти, доки той не почав виконувати цю дію на автоматі. Як наслідок, коли м’яч вилетів із рук квотербека, Лінч уже стоїть, чекаючи, за десять ярдів від Роша.

      Поки м’яч крутиться в повітрі, Лінч аналізує вказівки – напрям, куди повернувся квотербек, відстань між ресиверами – і починає рухатись, бо йому вже ясно, де приземлиться м’яч. Рош, ресивер «Сан-Дієго», стрибає вперед, проте Лінч обходить його і перехоплює пас. Рош не встигає відреагувати, як Лінч уже мчить полем до залікової зони «Чарджерс». Решта гравців «Баккенірс» займають ідеальні позиції, щоб звільнити йому дорогу. Лінч пробігає 10… 15… 20… майже 25 ярдів, поки його нарешті виштовхують за межі поля. Уся гра тривала менш ніж десять секунд.

      Через дві хвилини хлопці з «Баккенірс» заносять м’яч у залікову зону суперника, уперше змінивши рахунок на свою користь. А через п’ять хвилин забивають м’яча у ворота з поля. Поміж тим захист Данджі зупиняє всі спроби «Сан-Дієго» повернути собі контроль над м’ячем. «Баккенірс» виграли з рахунком 25:17 – одна з найгучніших поразок сезону для їхніх суперників.

      Після завершення гри Лінч із Данджі разом покидають поле.

      – По-моєму, на полі щось змінилось, – зауважив Лінч дорогою до роздягальні.

      – Ми повірили в себе, – відповів Данджі.

II

      Змінивши звички гравців, тренер зумів відродити команду. Щоб зрозуміти, як саме це відбулось, подивімось на приклад із зовсім іншої сфери. Перенесімося в часі в 1934 рік, до тьмяного підвалу в Нижньому Іст-Сайді Нью-Йорка, де відбулася одна з наймасштабніших і найуспішніших спроб змінити звичку мільйонів людей.

      У підвалі сидить 39-річний алкоголік на ім’я Білл Вілсон[69],[70]. Чолов’яга вперше спробував спиртне в навчальному таборі для офіцерів у місті Нью-Бедфорд, штат Массачусетс, де його вчили стріляти з кулемета перед тим, як відправити до Франції на Першу світову війну. Заможні родини, що мешкали поблизу табору, часто запрошували офіцерів на вечерю, і якось у неділю ввечері Вілсон побував на вечірці, де його пригостили пивом та грінками із сиром. Двадцятидворічний юнак, він зроду не пробував спиртного. Йому здалося, що відмовлятися від запропонованого частунку неввічливо. Через кілька тижнів Вілсона запросили на ще один прийом. Чоловіки були вбрані в смокінґи, жінки кокетували. Проходячи повз, дворецький простягнув Вілсонові

Скачать книгу

<p>69</p>

У підвалі сидить… – William L. White, Slaying the Dragon (Bloomington, Ill.: Lighthouse Training Institute, 1998).

<p>70</p>

…на ім’я Білл Вілсон. – Alcoholics Anonymous World Service, The A.A. Service Manual Combined with Twelve Concepts for World Service (New York: Alcoholics Anonymous, 2005); Alcoholics Anonymous World Service, Alcoholics Anonymous: The Story of How Many Thousands of Men and Women Have Recovered from Alcoholism (New York: Alcoholics Anonymous, 2001); Alcoholics Anonymous World Service, Alcoholics Anonymous Comes of Age: A Brief History of A.A. (New York: Alcoholics Anonymous, 1957); Alcoholics Anonymous World Service, As Bill Sees It (New York: Alcoholics Anonymous, 1967); Bill W., Bill W.: My First 40 Years – An Autobiography by the Cofounder of Alcoholics Anonymous (Hazelden Center City, Minn.: Hazelden Publishing, 2000); Francis Hartigan, Bill W.: A Biography of Alcoholics Anonymous Cofounder Bill Wilson (New York: Thomas Dunne Books, 2009).