Скачать книгу

від галюцинацій. Його мучив біль, викликаний синдромом відняття – здавалося, наче по тілу повзають комахи. Огида аж паралізувала його, але інтенсивний біль неможливо було стерпіти нерухомо.

      – Якщо Бог є, хай покажеться мені! – закричав Вілсон у порожній простір палати. – Я готовий зробити все. Усе!

      Тієї миті, напише він пізніше, кімната наповнилась яскравим світлом, біль вщух, а йому здалося, мовби він стоїть на вершині гори і в обличчя йому «віє вітер – вітер самого життя»[73]. «Раптом мені спало на думку, що я – вільна людина. Збудження поволі згасло. Я лежав на ліжку, але вже в іншому світі – новому світі свідомості».

      Білл Вілсон до кінця життя не випив більше ні краплі спиртного. Наступні 36 років – Вілсон помер 1971-го від емфіземи – він присвятив тому, що заснував, розвивав і популяризував товариство «Анонімних Алкоголіків», яке, зрештою, стало найбільшою, найвідомішою і найуспішнішою організацією у світі, що змінює звички.

      Щороку до «АА» звертаються по допомогу близько 2,1 мільйона людей[74], а 10 мільйонів алкоголіків[75] почали завдяки цій групі вести тверезий спосіб життя. «AA» допомагає не всім – відсоток успішності програми важко виміряти з огляду на анонімність її учасників – але мільйони людей стверджують, що організація врятувала їм життя. Кредо «AA» – легендарні дванадцять кроків – стало своєрідним культурним магнітом. На ньому ґрунтуються програми лікування ожиріння, залежності від азартних ігор, боргів, сексу, наркотиків, патологічного накопичення непотрібних речей, самокалічення, куріння, відеоігор, емоційної залежності й десятків інших деструктивних видів поведінки. Прийоми групи – це, з багатьох аспектів, чи не найпотужніші формули для зміни.

      Досить несподівано, якщо зважити на те, що «АА» майже не спирається на наукові й загальновизнані методи лікування.

      Алкоголізм, звісно, не просто звичка. Це фізична залежність з психологічними, а бува, й генетичними причинами. З огляду на це цікаво, що «АА» не бореться безпосередньо із психічними чи біохімічними проблемами, які, за словами науковців, часто викликають алкогольну залежність[76]. Ба більше: складається враження, що методи «АА» взагалі ігнорують наукові й медичні висновки, нехтуючи втручанням, якого, на думку багатьох психіатрів, справді потребують алкоголіки**.

* * *

      Між звичкою і залежністю пролягає дуже тонка межа. Наприклад, Американське товариство лікування залежностей визначає залежність як «первинне, хронічне захворювання мозку, що уражає ділянки, пов’язані із системами винагороди, мотивації, пам’яті, а також прилеглі нейронні мережі. …Характерні ознаки залежності – нездатність контролювати поведінку, потяг, неспроможність cтримуватися, зруйновані взаємини з іншими». Деякі дослідники зауважують, що з таким визначенням важко пояснити, чому витрачати п’ятдесят доларів на тиждень на кокаїн – погано, а на каву, – добре. Любитель випити по обіді горнятко лате

Скачать книгу


<p>73</p>

Тієї миті, напише він пізніше… – Ernest Kurtz, Not-God: A History of Alcoholics Anonymous (Hazelden Center City, Minn.: Hazelden Publishing, 1991).

<p>74</p>

близько 2,1 мільйона людей… – Дані надав Загальний відділ персоналу «АА» на підставі статистики за 2009 рік.

<p>75</p>

10 мільйонів алкоголіків… – Отримати точні дані про кількість учасників «АА» або тих, хто почав вести тверезний спосіб життя завдяки програмі, дуже важко, адже членство в організації анонімне, а реєструватися в центральних органах влади вона не зобов’язана. Проте з огляду на довгу історію програми, 10 мільйонів здається цілком імовірним числом, хоч його й неможливо перевірити. Цифру виведено на основі розмов із науковцями, що досліджують діяльність «АА».

<p>76</p>

З огляду на цецікаво, що «АА»… – Психологи відносять такі – зорієнтовані на звички – види лікування до загальної категорії «когнітивно-поведінкової терапії» або ж, як казали раніше, «запобігання рецидивам». КПТ охоплює п’ять основних прийомів: 1) навчання, коли терапевт розповідає про хворобу пацієнту й навчає його визначати симптоми; 2) спостереження, коли пацієнт веде щоденник, щоб спостерігати за поведінкою і ситуаціями, що її викликають; 3) конкуруючі реакції, коли пацієнт виробляє нові шаблони поведінки, зокрема методи розслаблення, щоб замінити ними проблемну поведінку; 4) переосмилення, коли терапевт вчить пацієнта по-іншому дивитися на відповідні ситуації і 5) переживання, коли терапевт допомагає пацієнтові пережити ситуацію, що спричиняє певну поведінку.