ТОП просматриваемых книг сайта:
Сила звички. Чому ми діємо так, а не інакше в житті та бізнесі. Чарлз Дахіґґ
Читать онлайн.Название Сила звички. Чому ми діємо так, а не інакше в житті та бізнесі
Год выпуска 2012
isbn 978-617-12-1208-4, 978-617-12-0862-9, 978-617-12-1207-7
Автор произведения Чарлз Дахіґґ
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Стімсон із колегами вирішили представити Febreze на кількох тестових ринках: у Фініксі, Солт-Лейк-Сіті та Бойсе. Вони полетіли туди, роздали зразки товару й запитали в людей дозволу навідатися пізніше до них додому. За два місяці вони обійшли сотні будинків. Перший тріумф чекав на них під час візиту до лісівниці національного парку в Фініксі. Дівчині було близько тридцяти, вона мешкала сама. Її робота полягала в тому, щоб ловити звірів, які випадково виходили за межі парку в пустелю. Вона ловила койотів, єнотів, часом навіть пуму. А також скунсів. Силу-силенну скунсів, які часто оббризкували її своєю рідиною.
– Я незаміжня і хотіла б знайти собі чоловіка й народити дітей, – сказала лісівниця Стімсонові та його колегам, коли ті сиділи в неї у вітальні. – Я часто ходжу на побачення і, по-моєму, привабливо виглядаю. Розумна. Хороша партія для когось.
Проте її особисте життя страждало через те, що все довкола неї тхнуло скунсом. Будинок, машина, вбрання, черевики, фіранки. Навіть ліжко. Вона перепробувала все, що тільки можна. Накупляла спеціального мила й шампунів. Запалювала ароматичні свічки й чистила килим дорогими засобами. Але все даремно.
– Якщо на побаченні я почую навіть найслабший запах скунса, то вже не зможу думати ні про що інше, – поскаржилася жінка. – Мене турбуватиме тільки те, чи мій супутник теж його чує? Що, як я запрошу його в гості, а він втече?
Торік я чотири рази ходила на побачення з одним класним хлопцем. Він страшенно мені подобався, я не могла дочекатися, коли запрошу його до себе. Нарешті він прийшов. Я думала, що все минуло чудово, але наступного дня він сказав, що хоче «зробити перерву». Дуже ввічливо з його боку, але мені досі не дає спокою думка, що це сталося через той сморід.
– То я дуже радий, що ви мали можливість випробувати Febreze, – усміхнувся Стімсон. – І як вам?
Дівчина підняла на нього очі. Розплакалась.
– Дякую вам! – схлипнула вона. – Цей аерозоль змінив моє життя.
Отримавши пробні зразки Febreze, дівчина пішла додому й побризкала ним диван. А потім фіранки, килимок, покривало, джинси, форму й салон автомобіля. Коли перша баночка скінчилась, вона дістала другу й побризкала все решту.
– Я запросила в гості всіх своїх друзів, – сказала жінка. – Вони не чують ніякого запаху. Тут більше не смердить скунсом.
Дівчина не стримувала сліз – один із Стімсонових колег поплескав її по плечу.
– Щиро вам дякую! – сказала жінка. – Тепер я вільна