Всього не забудеш - Венді Вокер

Скачать книгу

уявлення, через що жінкам доводиться проходити. У будь-якому разі з Дженні сталося не те, на що я сподівалась. Якщо відверто, трапилося саме те, чого я боялася найдужче. Тут до розмови приєднався детектив Парсонс. Ґвалтівник одягнув маску. Він притис її обличчям до землі. Він… Вибачте, це важко сказати вголос. Я промовляю ці слова подумки, але вимовити їх уголос – то зовсім інше.

      Шарлотта набралася духу. Вона мала власний метод, який часто використовувала. Глибокий вдих, заплющені очі, швидкий порух головою, потім повільний видих. Розплющивши очі, вона подивилася вниз, кивнула, немов підтверджуючи, що контроль відновлено.

      Я просто швидко скажу це, та й по всьому. Мою дочку ґвалтували зі спини вагінально й анально приблизно годину. Добре. Я вимовила це. Справу зроблено. Вони зробили експертизу. Знайшли сліди сперміциду й латексу. Він… ця потвора натягнула презерватив. Волосся не знайшли, судово-медичні експерти, яких тієї ночі привезли з Кренстона, постановили, що він, імовірно, поголився. Уявляєте? Цей мерзотник готувався до зґвалтування, як олімпійський чемпіон до запливу. Ну, ця падлюка не перемогла, чи не так? Усі рани прекрасно загоїлися. Фізично вона почуватиметься як будь-яка інша жінка. А емоційно… ну…

      Шарлотта знову змовкла, але цього разу радше для того, щоб підбити підсумки, а не відновити самоконтроль. Потім вона дещо різко мовила далі:

      Я пам’ятаю, що подумала: «Дякувати Богу, є це лікування. Усе, що він зробив моїй маленькій дівчинці, ми переживемо. Я перепрошую за свої вислови, але хай цей негідник іде на хер. Його більше не існує».

      Розділ 3

      Шарлотта й Том Крамери не могли дійти згоди щодо того, чи варто лікувати Дженні. Шарлотта перемогла.

      У медицині досі точаться суперечки навколо формування й збереження пам’яті. Зараз збільшується кількість наукових праць про це, регулярно оприлюднюються результати нових досліджень. Наш мозок має довгострокову й короткострокову пам’ять, процес зберігання спогадів, виявлення місця їх концентрації й видалення з тих місць, куди їх записано, – усе це науковці вважають за доведені факти. Уявіть собі, протягом десятиліть неврологи вважали, що спогади «живуть» у синапсах, які з’єднують клітини мозку (нейрони). Тепер цю теорію спростовано і доведено, що саме нейрони зберігають нашу історію. Науковці також дослідили, що пам’ять не статична. Фактично, спогади змінюються щоразу, коли ми «дістаємо» їх зі сховища.

      Лікування застосовується, щоб викликати місцеву антероградну амнезію щодо травматичних подій, і його ефективність доведено серією випробовувань на тваринах і людях упродовж багатьох років і в різних ситуаціях. Усе почалося з морфію. Ще на початку 1950-х лікарі помітили скорочення тривалості посттравматичного стресового розладу завдяки негайному застосуванню морфію у великих дозах. Перші результати дістали випадково: морфій вводили дітям, які потерпіли внаслідок пожежі, лише для полегшення болю. Ті, хто отримав більшу дозу одразу після травми, мали

Скачать книгу