Всього не забудеш - Венді Вокер

Скачать книгу

таке, немов потрапив на завод. Багато років тому, коли продавав «форди», він відвідував один завод у Детройті. Металеві частини, гайки й болти, пластик і дроти, комп’ютерні чіпи, тисячі робітників і машин, що працювали, збираючи ці всі деталі докупи. Коли він спостерігав, як обм’якле тіло Дженні оточило п’ятеро людей, кожен з яких мав біля того тіла якусь роботу, але всі вони дбали лише про тіло, її мозок тим часом накачували хімічними речовинами, щоб змусити її спати далі, – усе це викликало в Тома асоціації саме з заводом. Тоді він пошкодував про свою поступливість. Йому кортіло зірвати її з візочка, притиснути до себе і, здійнявши кулак угору, наказати їм усім, щоб дали його дочці спокій. Та, звісно, нічого такого він не вчинив.

      Я розповідаю це не для того, щоб підкреслити відмінності у поведінці подружжя, але Шарлотта хотіла заснути так само, як і їхня дочка. Заснути й забути про все. Вона воліла не бачити, як лікарі виконують свою роботу. Натомість Шарлотта поїхала додому, відпустила няню, ковтнула снодійне, підтикнула ковдри навколо Лукаса й сама скрутилася калачиком на вільному ліжку за кілька футів від нього. Слухала, як малий дихає, доки сама поринала в сон. Як я згодом з’ясував, вона часто так чинила, щоб не залишатися в одному ліжку з Томом.

      Завершивши операцію на геніталіях та прямій кишці Дженні, її перевели до відділення інтенсивної терапії. Доктор Берд забіг, щоб глянути, як справи в Тома. До нього приєднався й детектив Парсонс. Саме тоді Том уперше почув про шрам на спині доньки. Парсонс пояснив це так:

      Ми маємо попередні результати судово-медичної експертизи. Наші фахівці сподівалися знайти сперму й волосся для дослідження, але зараз ми певні, що нічого цього немає. Під час обстеження лікарі виявили рану. Це радше схоже навіть на розріз, бо він достатньо глибокий. Не більше ніж дюйм завдовжки, але потребував аж сімнадцять стібків. Спершу його не помітили, бо дівчина була така брудна і подряпана, що ніхто про це не думав, коли її мили. Але рана й далі кривавила. Команда, яка обстежувала ліс, де на Дженні напали, знайшла палицю довжиною з фут, загострену з одного боку, немов маленький спис. На ній немає нічиєї шкіри, окрім шкіри Дженні, але там ще знайшли волокна неопрену. З цього матеріалу шиють спортивні рукавички. Експерти вважають, що ґвалтівник використовував цей саморобний спис як інструмент для своєї мітки, повільно вводячи його під шкіру жертви.

      Детектив Парсонс, молодий тридцятиоднорічний чоловік, пояснив своє рішення не повідомляти Крамерів по телефону про зґвалтування Дженні. Молоді часто не здатні зрозуміти, які наслідки може мати їхнє рішення. Люди нерідко шкодують: у той час, коли ми знаємо, як поводитися правильно, наша поведінка вже не надто важить.

      Ферв’ю взагалі не вельми потребує детективів. Робота детектива тут – це радше сходинка до більш «активної» діяльності деінде, можливо, в сусідньому Кренстоні, або ж крок до спокійного виходу на пенсію. Парсонс – непоганий детектив. Але з його відносної недосвідченості походила й та незручність, яку він відчував, розповідаючи

Скачать книгу