Всього не забудеш - Венді Вокер

Скачать книгу

а Том стояв за те, щоб вона повернулася до активного життя. Я міркував, чи справжня мотивація Шарлотти бува не стосувалася того, що Дженні не мала достатньо добрий вигляд, щоб з’явитися між люди. Дівчина не лише схудла, вона була дуже бліда, майже сіра, а під очима залягли чорні кола, можливо, від знеболювального. А на додачу до цих разючих зовнішніх змін вона втратила «жвавість» – свою енергію й усмішку. Я вважаю, якщо Шарлотта буде до кінця чесною із собою, то вона мусить визнати, що не хотіла, аби хтось бачив Дженні, поки сліди зґвалтування не зітруться з її зовнішності так само, як і з пам’яті.

      Звісно, Шарлотта перемогла й тут.

      Крамери винайняли літній будиночок на Блок-Айленд. Для Шарлотти то була значна жертва, адже довелося вийти з комітету у справах басейну. Одначе саме вона й запропонувала таке рішення, щоб натиснути «правильну» кнопку. Напевно, не останню роль відіграло бажання подружжя відпочити одне від одного. Проблеми їхнього шлюбу тепер загострилися настільки, що вони обоє боялися повного розриву, який здавався неминучим. Том приїжджав на острів на вихідні й провів там два тижні у серпні. Лукаса віддали до місцевого літнього табору. Хлопцю сказали про напад (не вживаючи слово «зґвалтування»), але він цим особливо не переймався, хіба що з позиції того, як це вплине на нього. Таке ставлення – цілком нормальне для його віку. Дженні закінчила шкільний рік і склала іспити до десятого класу. Вона запросила Вайолет приїхати на тиждень у гості на Блок-Айленд. Вони ходили на пляж святкувати шістнадцятий день народження Дженні. Іменинниця кілька разів усміхнулась. Том вважав, що її усмішки вимучені. Шарлотта вірила в їхню щирість. Ось він, вислід її старанної роботи з донькою, ретельного запису настроїв Дженні, її вподобань щодо їжі, графіку сну тощо. Шарлотті здавалося, що своїми спостереженнями вона допомагає емоційному відновленню дівчини. У всьому іншому літо минуло без подій. Звісно, це була тиша перед бурею.

      Консультант і психіатр перед випискою з лікарні повідомили Дженні про зґвалтування. Після лікування не проводилося майже ніяких інших заходів щодо психічного здоров’я. Ні лікування, ні консультацій, анічогісінько, крім планових перевірок. Усе це їм рекомендували, але Шарлотта і Том одностайно відмовилися. Логіка Шарлотти була приблизно такою: навіщо говорити про зґвалтування, якщо стільки зусиль було докладено, щоб про нього забути? Для Тома, який і так сумнівався в доцільності лікування, терапія здавалася лиш іншим варіантом уникнення того, що справді треба зробити. На його думку, треба знайти ґвалтівника.

      Коли Крамери на початку навчального року повели доньку до фахівців, ті зробили висновок, що лікування виявилося, на диво, успішним. Дженні не пам’ятала зґвалтування. Вона нормально їла та спала. Батьки сподівалися, що цього навчального року вона почне підготовку до коледжу, відвідуватиме спеціальні курси, працюватиме волонтером та займатиметься спортом. Дівчина не демонструвала жодних ознак посттравматичного стресового

Скачать книгу