ТОП просматриваемых книг сайта:
Всього не забудеш. Венді Вокер
Читать онлайн.Название Всього не забудеш
Год выпуска 2016
isbn 978-617-12-3764-3, 978-617-12-2553-4, 978-1-250-09791-0, 978-617-12-3763-6
Автор произведения Венді Вокер
Жанр Триллеры
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Щороку на Різдво приїздили Томові батьки, і родина вирішила не змінювати цю традицію. Дідусь і бабуся приїхали посеред тижня, якраз після того, як у дітей розпочалися канікули. Міллі, Томова мати, інтелігентна, дивовижно прониклива жінка, бентежила Шарлотту, від неї складно було приховувати якісь таємниці (ми ще дійдемо до цього). Томів батько Артур, колишній викладач у коледжі Коннектикуту, жив більше розумом, аніж серцем. Він був стоїком, і загалом добре ладнав зі своєю невісткою. Том так згадував цей візит:
Я знову відчув себе дитиною, я хотів пригорнутися до мами й довго плакати, а потім сісти на коліна до батька й дивитися разом із ним хокей. Я хотів, щоб вони запевнили мене, що все буде гаразд, щоб моя мати комплексно проаналізувала ситуацію, а батько глянув на мене так, щоб я б відразу ж збадьорився, не має значення, хай як усе кепсько. Вони так добре поводилися із Дженні. Мати ходила з нею по магазинах, і вони розмовляли про майбутнє, про коледж і кар’єру. Вона розпитувала її про заняття та друзів і що вона планує робити влітку. Батько також допомагав. Він займався з Лукасом, одного разу взяв його на ковзанку, складав із онуком «лего» в підвалі. Хлоп’ячі розваги. Я спостерігав це збоку, ви розумієте. Не міг приєднатися до них. Ззовні я був занадто нормальний… надто спокійний. А в душі скаженів. У душі мені кортіло все трощити й горлати на долю за те, що вона так підло зрадила мою родину. Як із цим змиритися? Я не зміг захистити свою дочку, але невдача не спіткає мене ще й у цьому. З кожною секундою шанси знайти того монстра тануть. А мені хотілося знову почуватися чоловіком, а не ганчіркою. Я намагався здаватися сильним, більше мовчав, дбав про байдужий вираз свого обличчя. Але всередині мене дитя билося в істериці. І якась частина мого єства відчайдушно бажала, щоб мої батьки це помітили.
Протягом того тижня Шарлотта почала бачити сон. Вона знала його першоджерело – документальний фільм про природу, про життя вовків, який вони дивилися кілька тижнів тому. В одній сцені вовк-одинак крізь ліс біг за антилопою аж до краю скелі. Спритніша антилопа почала спускатися кам’янистим схилом прірви, а вовк розпачливо гасав по краю провалля, визираючи свою їжу, таку близьку, але водночас недосяжну. Хижак не відступав годину.
У своєму сні Шарлотта бачила цю сцену з певної відстані. Хоч вона знала, чим усе закінчиться, проте відчувала полегшення, немовби вовк міг наздогнати антилопу в лісі перед тим, як вона дістанеться безпечного місця, або цього разу хижак ризикне спуститись і знайде шлях. Протягом цього сновидіння, яке закінчувалося завжди однаково, Шарлотта знемагала від страху, її серце шалено калатало, і вона прокидалася, заплутана у вологі простирадла.
Цей сон мав