ТОП просматриваемых книг сайта:
Всього не забудеш. Венді Вокер
Читать онлайн.Название Всього не забудеш
Год выпуска 2016
isbn 978-617-12-3764-3, 978-617-12-2553-4, 978-1-250-09791-0, 978-617-12-3763-6
Автор произведения Венді Вокер
Жанр Триллеры
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Це перша таємниця Шарлотти, і вона берегла її як зіницю ока. Не говорила мені про це, поки я не заслужив на її довіру. То була нелегка розмова.
Я вродилася гарною дівчиною. Біляве волосся, блакитні очі, моя фігура до того часу вже сформувалася. Якщо глянете на мої юнацькі фотографії, то побачите, що Дженні схожа на мене в тому віці. Мою матір на заводі підвищили до менеджера. Вони працювали цілодобово, а робітники змінювалися на денну та нічну зміни. Думаю, у них було достатньо клієнтів, якщо вони виробляли стільки свічок. Я певна, на заводі брали «нелегалів» і приховували це. Можливо, вночі не ходили з перевірками, тож доводилося працювати в нічну зміну. Мати щось говорила про дві платіжні відомості, одна з них ішла в офіційну документацію, а інша стосувалася чорних розрахунків.
Ґреґ час від часу підпрацьовував теслею. Він казав моїй матері стежити за готівкою і нікому не довіряти. Особливо «нелегалам». У нього було кілька татуювань. Одне з них на шиї. Змія й напис під нею «Не наступай на мене». Йому не подобалася влада. Він називав її «панами». Кожен, хто мав хоч якусь владу, був для нього «пан», немов для якогось хіпі. Такий ідіот.
Першої ночі, коли це трапилося, мати була на роботі. Мені виповнилося сімнадцять. Ми жили в крихітній задрипаній квартирці з однією спальнею і тонкими стінами. А наша кухня складалася з кип’ятильника та мікрохвильовки. Навіть плити в нас не було. Одна ванна з крихітним душем, у якому щоранку вимикали гарячу воду через сусідів «нелегалів», що мусили тулитися в таких квартирках по шестеро чи семеро. Ґреґ ненавидів «нелегалів» так само, як і уряд. А ще в нього булла звичка вештатися квартирою й бурмотіти щось собі під ніс. Вони з матір’ю ночували в спальні, а я спала на канапі й не мала куди податися, коли він приходив. Я переслухала від нього багато всякого лайна.
У будь-якому разі я б збрехала, якби сказала, що не бачила, до чого йдеться. Жінки це відчувають. Можливо, чоловіки також, але я в цьому не впевнена. Ми вловлюємо ту зміну, яка відбувається, коли чоловік раптом вирішив нас відтрахати. Я відчувала це зі своїми друзями-хлопцями в коледжі, в барах, із колегами на роботі й… я відчула це з Ґреґом. Я намагалася його уникати. Почала одягати більше вбрання – широкі штани замість спідниць, вільні сорочки, водолазки. Це не мало значення. Це ніколи не допомагає, чи не так? Як я вже казала, якщо одного разу чоловік вирішив, що хоче вас трахнути, його ніщо не зупинить. Отже, тієї ночі, коли це сталось, я повернулася з роботи. Я працювала офіціанткою кілька ночей на тиждень. Пам’ятаю, почувалася засмученою через одного клієнта. Насправді, я не забула жодної деталі тієї ночі. Той відвідувач нагримав на мене через те, що я принесла йому пиріг із морозивом, хоча він просив без. Він, звісно, мав рацію, я перепросила, але він викликав менеджера, не хотів платити за їжу. Я плакала. Думала,