Всього не забудеш - Венді Вокер

Скачать книгу

пристрасть. Боб – моя цигарка.

      Ви можете осуджувати Шарлотту Крамер за її цигарку. За таємну пристрасть, яку вона не годна контролювати. За те, що не говорила всієї правди. За те, що вона не розкрила чоловікові свої таємниці. І з вашого осуду цієї жінки я зроблю висновок, що ви сам є лицеміром.

      Ніхто, далебі, ніхто з нас не демонструє всього себе жодній іншій живій душі. А якщо ви вважаєте себе інакшим, то дайте відповідь на такі запитання. Хіба ви ніколи не вдавали, ніби вам сподобалася жахлива бовтанина, якось приготована вашою дружиною? Ви ніколи не казали, що донька має гарний вигляд у жахливій сукні? Ви ніколи не кохалися з чоловіком, вдаючи насолоду, а тим часом ваші думки літали десь далеко, можливо, ви якраз укладали список закупів? Ніколи не хвалили посередню роботу колеги? Ніколи не казали комусь, що все буде гаразд, коли насправді не буде? Я знаю, ви так чинили. Брехня біла, чорна, мільйон облуд мільйон разів щодня, деінде. Усі ми щось приховуємо від інших.

      Визнання цієї істини спантеличує. Тепер, можливо, ви засумніваєтеся, коли дружина почне запевняти, що, на її думку, підвищать саме вас, або чоловік скаже, що, без сумніву, в батьківському комітеті поважають вашу думку. Правда полягає в тому, що ми не знатимемо правди, а якби й раптом дізналися, то це загрожувало б нашому шлюбу. Я можу здатися ренегатом. Негідником. Але жодні стосунки не витримають правди, голої правди. Жодні. Тільки-но пара розповість про своє справжнє ставлення одне до одного, наодинці чи під час терапії, ба навіть друзям із довгими язиками, гру скінчено. Ви цього не помічаєте? Ви не знаєте, що на дні вашого серця? Ми любимо людей за те, хто вони є і за кого вони вважають нас. Ми, звичайно, вибачаємо їхні хиби й навіть тримаємо своє обурення при собі. Але щойно побачимо в їхніх очах власне відображення, не схоже на те, яке хочемо бачити, якого потребуємо, щоб почуватися щасливими, вважайте, коханню перебито хребет.

      Томові Крамеру не дали шансу. Жодному відображенню Шарлотти в його свідомості не варто було довіряти, бо він знав лиш одну «хорошу» Шарлотту, а про існування «поганої» навіть не здогадувався. Боб Салліван знав їх обох.

      Шарлотта й Боб зустрічалися в маленькому будиночку коло басейну на самому краю подвір’я Крамерів. Там неподалік у чагарях пролягала занедбана дорога, яку в основному використовувала компанія з обслуговування басейнів. Навіть узимку Боб міг там припаркуватись, і його машину не було помітно з дороги. Якщо дивитися з подвір’я, авто ховалося за парканом. Боб і Шарлотта пам’ятали про обережність, адже обоє мали що втрачати.

      Того вечора, коли Шарлотта приготувала запечене курча, Дженні сиділа на ліжку, не маючи снаги витримувати себе більше жодної хвилини. Вона чула, як мати вийшла, щоб забрати Лукаса із секції, як вони потім повернулися додому. Дівчина намагалася дочекатися, поки батьки ляжуть спати, але вони знову завели свої безкінечні суперечки. Тим часом Дженні витягла запас пігулок, поцуплених із ванних кімнат її приятелів, і вибрала якусь маленьку білу. Це завжди були ксанакс,

Скачать книгу