Всього не забудеш - Венді Вокер

Скачать книгу

слів. Багатозначні речення то тут, то там. Нагадати факти, що вказують на його дружину в невигідному світлі. Зрештою, це саме Шарлотта наполягла на лікуванні Дженні. Це Шарлотта відмовилася від терапії й перевезла доньку на Блок-Айленд у відносну ізоляцію. Шарлотта намагалася плекати ілюзію «нормального життя», тим часом як їхня дочка згасала. Шарлотта лаяла свого чоловіка, коли він порушував тему зґвалтування Дженні. Я нічого такого не говорив. Я був дуже обережний. Лікар має величезну владу навіювання. Колосальну владу.

      Не скажу, чи мав Том підстави для таких почуттів. Почуття не потребують підстав. Із одного боку, Шарлотта непохитно стояла на своїй версії правди. Зґвалтування зникло зі свідомості її дочки. Значить, його ніколи не було. Тепер стало зрозуміло, що вона помилялася. Одначе Шарлотта мала найкращі наміри. Та й не все із запланованого нею не справдилося. Лікар Марковіц увів ліки, і пам’ять Дженні про ту подію просто зникла. Дівчина не пам’ятала зґвалтування. Шарлотту не можна звинуватити в тому, що вона не розуміла, як влаштовано людський мозок, та не передбачила руйнівних наслідків лікування. Побічні ефекти лише починали з’ясовуватися. Й у зв’язку з цим ми знову маємо згадати про Шона Лоґана.

      Розділ 8

      Шон Лоґан був морським піхотинцем. Він виріс у передмісті Нью-Лондона, того-таки міста, звідки родом Шарлотта Крамер. Його батько служив у військово-морських силах, а дід-моряк загинув на роботі. Шон мав шестеро братів та сестер, троє старших і троє молодших. Непримітна середульша дитина. Він уродився красунчиком. Байдуже, чоловік ви чи жінка, гетеро- чи гомосексуал, старий чи молодий, а проте, глянувши на Шона Лоґана, ви неодмінно замилувалися б його фізичною вродою. Красивими були його світло-блакитні очі, густе темне волосся, мужні вилиці й високе чоло. Усе це разом утворювало ідеальну канву. Але на канві людського обличчя завжди прозирають якісь візерунки-емоції. Шон не вмів їх приховувати. Такої енергії й запалу, як у нього, я не зустрічав тривалі роки потому. Його специфічне почуття гумору заражало. Він змушував мене реготати, навіть попри те, що я докладав зусиль, аби залишатися серйозним. Такий фокус не вдавався жодному з пацієнтів, яких я лікував. Сміх неконтрольовано виривався з мого рота, немов лава з вулкана. Його любов була глибока й чиста. А його біль був п’янким.

      Шон не пішов до коледжу, хоча здобув стипендію Браунського університету. Уявіть, він був аж такий дисциплінований і розумний. Але хлопець просто не міг всидіти на одному місці. Ми всі (більшість із нас) час від часу втрачаємо розум від наших почуттів. Згадайте про своє перше кохання. Чи про ту мить, коли ви вперше побачили свою новонароджену дитину. Можливо, ви колись пережили страх перед нещасним випадком або напад люті, коли хтось намагався завдати болю вам чи вашій родині. Тоді ви можете пригадати той стан, коли жили без їжі й сну, не контролюючи власні думки, які зосередилися на джерелі загрози вашому нормальному існуванню. Ви можете вважати, що відчуваєте «щастя», якщо джерело неспокою позитивне

Скачать книгу