Всього не забудеш - Венді Вокер

Скачать книгу

Його найстарша неодружена сестра завагітніла в 23 роки. Іноді вона залишала дитину на матір, щоб працювати секретаркою в офісі. Я намагаюся сказати, що Шон не знав, як собі допомогти, і поряд не було нікого, хто міг би йому порадити. Перечекавши ще рік, він вступив на службу.

      Військова служба – непоганий вибір для Шона. Фізичні навантаження на тренуваннях і постійні заохочення вдосконалювати своє тіло заміняли йому ліки від неспокою. Ендорфіни та адреналін, які продукуються під час анаеробних вправ, хімічні сполуки, що змушують добре почуватися. Це найпростіше пояснення. Комусь надто енергійному екстремальні фізичні навантаження дають значну полегкість. Шон відзначився, розтягнувши цей процес на вісімнадцять місяців. Він поїхав до Іраку у вісімнадцять і повернувся після свого дев’ятнадцятого дня народження. Батьки пишалися Шоном, а брати й сестри розривалися між гордістю за нього і заздрощами. Але без звичного режиму постійного напруження в небезпеці його знову переповнила надмірна енергія.

      Ви коли-небудь кокс пробували, док? Він запитав мене, вже знаючи відповідь. Так він грався зі мною. Ну, тебе справді викручує. Я досі бачу його перед собою, як він сидить на дивані в моєму офісі, широко розставивши ноги, стиснувши руки в кулаки. Раптом він почав трястись усім тілом.

      Воно схоже на це. Тобі треба постійно рухатися, щоб угамувати нерви. Ти не можеш спати. Не відчуваєш голоду. Можеш базікати про всілякі дурниці годинами.

      – Звучить не надто привабливо, – зазначив я.

      Шон засміявся. Я знаю, док. Чашка чаю та гарна книга. Ми всі не можемо бути святими.

      – Коли це ти пробував кокаїн? – запитав я.

      О, та я зав’язав із десятого класу. Просто кажу, що так почуваюся весь час. Доки був у пустелі, я забув про це. Там я спав, мов дитина. Не пригадую, щоб там мене викручувало.

      – А коли ти повернувся додому, перед останньою місією?

      Сказитись можна. Немов у клітці. Як дика тварина в зоопарку. Я прокидався вранці й, може, мав секунду спокою. Потім відчував, як мене викручує, треба щось робити. Я стрибав із ліжка і забирався з будинку під три чорти, бігав, поки мій язик не повисав на плечі. Цілував маму в щоку, хапав пиво й гайда до підвалу, тягав там залізяки, поки мої м’язи починали труситися від напруги. Це давало мені полегшення на кілька годин. Решту дня я пиячив. Наркоти більше не торкався. Надто великий ризик для мене, розумієте?

      – А Теммі, твоя дружина? Ти казав, що зустрів її на одній із своїх вилазок. Як вона вписується в цю картину?

      Шон усміхнувся й підморгнув мені.

      Ну, я чергував трах із пияцтвом. Трахатися й пиячити одночасно – ось що мене тримало в ті дні. Я просто зайшов до якогось бару, помітив там непогану теличку. Усе вийшло надто просто. Я говорю як мудак. Але я не знаю. У школі принаймні мені ніколи так не щастило. Можливо, дівчата мене жаліли, бо я мав повертатися туди.

      Я не заперечував жодного слова з того, що він мені розповідав. Проте Шон мав усі якості,

Скачать книгу