LITMIR.BIZ

Скачать книгу

реагує, коли вона називає Тома її батьком, Джо – її дядьком, з цими словами слід бути обережною. Ці слова незручні для Лори, і вона хоче знати, чому. Чому, чому, чому?! Здається, що ця дівчина складається з суцільних таємниць: створена таємно, народилася таємно, зросла таємно, існує таємно. Бо хоче розірвати цей ланцюг.

      – Це новий початок для тебе. Твоє життя триває. Невідомо, чи дозволить тобі Джо жити тут, а якщо й дозволить – хтозна, чи буде він допомагати тобі жити тим життям, яким ти жила останні десять років. Я не знаю, чи Джо візьме на себе роль Тома, чи буде він посередником між Бріджит і тобою, чи буде замовляти для тебе покупки і платити за них, адже, як я розумію, раніше за все сплачував Том?

      Вона киває.

      – А якщо Джо відмовиться – як ти зможеш діставатися до магазинів без автомобіля? У тебе є гроші? Ти зможеш платити за їжу? Том, хоч як він не піклувався про тебе, таки залишив тебе в дуже вразливому становищі, – вона обережно провадить далі. – Том не вказав тебе у своєму заповіті. Він покинув увесь спадок Джо. Може, він збирався поговорити про тебе з Джо, але він цього не зробив.

      Вона дає Лорі, яка міцно схопилася за спинку стільця, час, щоб усвідомити це. Її погляд ковзає по кімнаті, вона глибоко замислилася, і весь її світ, можливо, розчиняється зараз перед нею.

      – Якщо ти зніматимешся в нашому фільмі, ми зможемо допомогти тобі. Ми втрьох будемо тут, ми можемо привезти все, що тобі буде потрібно. Ми зможемо навіть допомогти тобі оселитися в якомусь іншому місці, якщо ти цього захочеш. Чого б ти не захотіла – ми зможемо допомогти. Ти не сама. У тебе буду я, Рейчел і, звичайно… в тебе буде Соломон, якому, я це чудово бачу, ти дуже подобаєшся, – додає Бо з усмішкою.

      7

      – Вона згодна! – співає Бо зі стежки, повертаючись до Соломона та Рейчел, які чекають біля автомобіля.

      – Що? – перепитує Рейчел, дивлячись на Соломона. – Він щойно сказав, що не згодна.

      – Уже погодилася, – Бо піднімає руку, щоб дати їм п’ять. Вони вдвох просто дивляться на неї.

      – Ну, не зневажайте мене!

      Рейчел ляскає її долоню, здивовано сміючись.

      – Ти неймовірна. Ти справжній митець.

      Бо піднімає брови, насолоджуючись похвалою, її рука все ще піднята, чекає на Соломона.

      Він складає руки.

      – Я ні з чим тебе не вітатиму, доки не поясниш мені, як ти її переконала.

      Бо опускає руку і закочує очі.

      – Ти б іншому режисеру теж поставив таке питання? Чи тільки мені? Бо я хотіла б, щоб ти поважав мене так само, як і інших, тобі це не здається справедливим?

      – Якби я був у кімнаті з режисером, якому дуже чітко сказали б «ні», а потім я пішов, а йому сказали б «так», тоді, так, я б запитав його.

      – Чому режисер – це обов’язково «він»? – запитує Бо.

      – Або її. Яка в біса різниця?

      – Добре, товариші, перш ніж ви почнете битися, ми можемо просто швиденько про щось домовитися, – гукає до них Рейчел. – Мені справді потрібно додому, до Сьюзі, у нас ультразвукове дослідження в п’ятницю, я не хочу

Скачать книгу