Співуча пташка - Сесілія Агерн

Скачать книгу

як на мене, нам слід поспішати, офіцере, – Соломон рушає з місця. – Моссі почувається недобре. Я певен, що Джо хотів би, щоб його оглянули перш за все.

      – Так, ви маєте рацію, – погоджується присоромлений Джиммі.

      – Ми знайдемо час, щоб ви з Лорою поговорили, – говорить йому Бо, йдучи поряд з Лорою і Соломоном. – І, можливо, ви б погодилися на інтерв’ю? – вона попрохала його розповісти про те, як він приїхав до Джо, коли Том лежав мертвим на підлозі, вона хотіла почути, як цю незвичайну сцену змалює хтось іще.

      Лора спиняється.

      – Ходімо, – Соломон припрошує її, м’яко, тоном, якого Бо ніколи не чула від нього.

      Лора просто дивиться на Бо, і це ставить Соломона в неймовірно незручне становище, але його це все починає веселити. Він геть виснажений і хоче спати.

      – Джиммі, ви будете ласкаві відвезти Бо до нашого готелю? – він уникає погляду Бо, говорячи це. – Побачимося там пізніше, Бо.

      У неї відпадає щелепа.

      – Ти сказала, щоб я допоміг, – кидає він, прямуючи до стежки, що веде до їхнього автомобіля, намагаючись зручніше взяти собаку, який щохвилини стає важчим. – Я й допомагаю.

      Лора сідає на заднє сидіння з Моссі, що лежить головою на її колінах. Бо всідається в машину офіцера, з перекривленим обличчям. Це було б кумедно, якби Соломона хоч трохи могло розважити те, що тут відбувається.

      – Дякую, Соломоне, – говорить Лора так тихо, що тіло Соломона одразу розслабляється, гнів залишає його.

      – Будь ласка.

      Лора тихо сидить у машині, іноді поскімлюючи разом з Моссі, як йому здається, – щоб підтримати. Він вмикає радіо, стишує звук, а потім вирішує, що воно зайве, і вимикає його. Їхати до ветеринара сорок хвилин.

      – Чому там був офіцер? – запитує вона.

      – Джо подзвонив йому. Він хотів з’ясувати, хто ти, і зрозуміти, чому ти там живеш.

      – Я в чомусь винна?

      – Я не знаю, можеш мені розповісти, – сміється він. Вона не усміхається, і він знову стає серйозним. – Ти живеш у хатині на землі Джо, без його відома, це… ну, це незаконно.

      Її очі розширюються:

      – Але Том мені це дозволив.

      – Ну тоді все гаразд, треба лише про це розповісти, – він деякий час мовчить. – У тебе є цей дозвіл на папері? Угода про оренду?

      Вона хитає головою.

      Він відкашлюється, і вона відтворює його кашель, це збиває з пантелику, але на її безневинному обличчі немає жодної злостивості, жодних ознак, що вона взагалі зрозуміла, що зробила це.

      – Ти йому платила орендну плату?

      – Ні.

      – Гаразд. Отож ти просто запитала його, чи можна тобі там жити, і він сказав, що можна.

      – Ні, баба запитала.

      – Твоя бабуся? То вона могла б підтвердити це? – запитує він.

      – Ні, – вона опускає погляд на Моссі, гладить його. Цілує його голову, ховає обличчя в його шерсті. – Вона тепер надто далеко.

      Моссі скавулить і заплющує очі.

      – Правда, що Том помер? – запитує вона.

      – Так, – говорить він, дивлячись

Скачать книгу