Світанок української держави. Люди, соціум, влада, порядки, традиції - Віктор Горобець

Скачать книгу

неможливо, що свідчить про їхню не досить помітну роль у суспільно-політичних процесах і військових виправах, а отже, – опосередковано, але зі значною ймовірністю – і про невисокий службовий статус. Подібна ситуація збереглася і в наступні часи. Так, із числа відомих нам генеральних бунчужних кінця XVІІ—XVІІІ ст. переважна частина козаків – Іван Скоропадський, Михайло Гамалія, Дмитро Максимович, Яків Юхимович Лизогуб – перед тим як отримати призначення на цей генеральний уряд, певний час входили до складу полкової старшини, інша їх частина – до когорти знатних військових товаришів і бунчукових товаришів (завдячуючи заслугам своїх батьків), а ще одна, значно менша, – сотенної старшини.

      Досвід виконання обов’язків генерального бунчужного дозволив Григорію Витязенку та Костянтину Стриєвьському переміститися на полковницькі уряди, Юхиму Лизогубу та Михайлу Гамалії – на уряд генерального хорунжого, а Леонтію Полуботку – генерального осавула. Стратегія службового зростання генеральних старшин передбачала переміщення з уряду генерального бунчужного на уряд генерального хорунжого. Так, наприкінці XVІІ – початку XVІІІ ст. цей шлях пройшли Юхим Лизогуб і Михайло Гамалія.

      Генеральний хорунжий.

      Художник С. Васильківський.

      Стосовно решти відомих нам осіб, що в різний час обіймали уряд генерального хорунжого, то найчастіше цьому передували посади сотників чи полкової старшини (але не полковників), значних чи бунчукових військових товаришів. Подальше службове переміщення могло привести колишнього хорунжого до уряду генерального осавула, як зі згаданими вище Михайлом Миклашевським і Михайлом Гамалією, генерального судді (Яким Горленко), полковників (Григорій Коровко-Вольський, Степан Забіла і Юхим Лизогуб). Проявом відвертого адміністративного покарання можна вважати переміщення генерального хорунжого в уряді Д. Ігнатовича Василя Свириденка на посаду сотника.

      Загалом реконструкція персонального складу владної еліти Гетьманату 1648–1687 років дозволила встановити прізвища 141 генерального старшини. Середня тривалість старшинської каденції на одному уряді в середовищі генеральних старшин складала приблизно 3,5 роки. Без урахування показників періоду громадянського протистояння кінця 50—60-х рр., коли владні пертурбації були звичним явищем, каденції генеральних старшин, зазвичай, були достатньо тривалими.

      Генеральний суддя Василь Кочубей.

      Невідомий художник.

      Зокрема, у перше десятиліття існування Гетьманату перебування Івана Виговського на уряді генерального писаря тривало 9 років, Самійла Богдановича-Зарудного на уряді генерального судді – 8, Демка Лісовця на уряді генерального осавула та Федора Коробки на уряді генерального обозного – по 6, а Тимоша Носача на уряді генерального обозного – взагалі 12 років! Ще стабільнішими були показники 70—80-х років XVII ст., коли, наприклад, каденція Петра Забіли на

Скачать книгу