LITMIR.BIZ

Скачать книгу

корені, а козацтво виступало лише в ролі такого собі соціального маргінала. Ще десь «повітря міста робило людину вільною», а на Запорожжі і прилеглих до нього землях найбільшою соціокультурною цінністю виступала козацька вольниця.

      Чи не найочевидніше ці відмінності проявились у соціальному облашт уванні Правобережжя та Лівобережжя, освоєння яких протікало далеко не синхронно в часі, та й умови географічної близькості/віддаленості від Степу (так званого «Дикого Поля») і войовничих народів, що його населяли, також суттєво позначались на соціальних структурах населення і характері соціальних зв’язків. Вочевидь, саме ця несхожість була однією з головних причин розколу козацької України по Дніпру, що намітився вже з кінця 50-х років XVII ст.

      Утім, і після того як з останньої чверті XVII ст. державотворчі потуги козацтва локалізувалися переважно на теренах Лівобережної України, підстав для розгляду соціальної структури Лівобережного Гетьманату як певної уніфікованої субстанції також немає. Найбільш очевидно відмінності в регіональному розвитку простежуються, коли порівнювати Північ та Південь Гетьманату. Адже історично так склалося, що на теренах північних полків було багато дрібної православної шляхти, яка увійшла до середовища козацької старшини, зберігши за собою маєтності, лідерство у господарській діяльності та торгівлі. Натомість у південних полках, де перед Козацькою революцією провідні позиції в господарському розвитку посідали або великі магнатські фільварки, або дрібні козацькі господарства, після утвердження Української козацької держави шляхетського елементу було надзвичайно мало, а близькість Запорозької Січі заважала козацькій старшині заповнити лакуну, породжену витісненням із регіону магнатського господарства.

      Більше того, певні відмінності у політичному, соціальному й економічному розвитку були навіть у суміжних полках, здавалось би, одного регіону, як це можемо відмітити в Миргородському й Полтавському полках.

      Шляхтич у жупані і ферезії.

      Портрет 1676 р.

      Так, якщо наприкінці 1650-х років саме козаки Миргородського й Полтавського полків спільно виступають проти гетьмана Івана Виговського, демонструючи цим солідарне бачення процесів соціального розвитку Гетьманату, то в наступні десятиліття на теренах цих полків складаються принципово відмінні моделі управління, господарювання, структури поземельних відносин. У політичному плані Полтавський полк другої половини XVII – початку XVIIІ ст. являє собою якщо не взірцевий приклад розвитку військової демократії, коли практично кожні два-три роки товариство переобирає свою полкову старшину, то принаймні демонструє змагання різних старшинських груп за владу в полку, підпадаючи тим самим під визначення аристократично-олігархічної моделі влади. Натомість у Миргородському полку впродовж 75 років полковницький уряд перебуває в руках старшинської династії Апостолів, а посади полкової старшини та частково сотників посідають родичі чи клієнти Апостолів. Так само й у сфері поземельних відносин: якщо в Полтавському

Скачать книгу