LITMIR.BIZ

Скачать книгу

у підданстві у приватної особи або ж церковної корпорації. По тому кожна з категорій, виділених на підставі соціальних зобов’язань, поділялась за майновим цензом.

      Генеральні старшини як соціальна група

      У соціальній ієрархії Гетьманату горішні позиції посідала група вищої козацької старшини, до складу якої входили особи з урядів генеральних старшин і полковників. Далі детально розглянемо інститут генеральних старшин та полковників війська Запорозького і спробуємо визначити їх місце у політичній системі Гетьманату, а також функціональні обов’язки осіб, що посідали високі старшинські уряди. Наразі ж поговоримо про людей, котрі входили до гетьманських урядів, і особливості їхніх службових кар’єр.

      Отже, в ієрархічній градації найвищих старшинських урядів найближче до гетьмана стояв генеральний обозний.

      На уряд, який увінчував службову ієрархію Війська Запорозького, обирали переважно найбільш авторитетних і досвідчених командирів. Так, із-поміж відомих нам майже двадцяти старшин, що посідали цей уряд упродовж 1648–1687 рр., четверо – Петро Дорошенко, Іван Безпалий, Петро Забіла, Михайло Радкевич – перед тим обіймали уряди генеральних суддів і осавулів. Стосовно Івана Черняти, генерального обозного в уряді Богдана Хмельницького, збереглися свідчення його перебування в 1620-х рр. на гетьманському уряді. Ще десять старшин (Тиміш Носач, Костянтин Виговський, Семен Половець та інші), перед тим як перебрати на себе генеральне обозництво, керували полками чи входили до складу полкової старшини.

      Звертає на себе увагу й тривалість перебування старшин на уряді генерального обозного, виконання обов’язків якого потребувало неабияких організаторських здібностей і військових талантів. Так, Тиміш Носач залишався генеральним обозним упродовж дванадцяти років, входячи до складу гетьманських урядів Богдана Хмельницького, Івана Виговського, Юрія Хмельницького та Павла Тетері. Петро Забіла утримував у своїх руках керівництво генеральною артилерією та обозом Війська Запорозького майже двадцять років – з 1669 р. по 1685 р. Досить тривалий час зберігали за собою посаду генерального обозного й деякі інші старшини, зокрема: Федір Коробка шість років, Іван Гулак – п’ять, Іван Цесарський – чотири. Перебування на уряді генерального обозного увінчувало службову кар’єру козацького старшини. Так, із-поміж відомих нам на сьогодні близько двадцяти осіб, хто у другій половині XVІІ ст. обіймав цей високий уряд, лише двоє – Яків Корицький і Федір Коробка – після обозництва посідали полковницькі уряди, а ще троє – Семен Половець, Павло Животовський і Михайло Радкевич – виконували обов’язки (які можна трактувати як почесні) генеральних суддів. Петро Дорошенко з уряду генерального обозного посів гетьманський сан на Правобережжі, а решта або загинули, або потрапили в полон, або відійшли на спочинок.

      На уряд генерального писаря обирали осіб, які мали певний канцелярський досвід. Так, із-поміж відомих двадцяти

Скачать книгу