LITMIR.BIZ

Скачать книгу

та смерті, були переходи до складу полкової старшини. Так, якщо проаналізувати персональний склад полкової старшини Миргородського полку, то можна помітити, що з представлених у її складі полкових обозних Степан Родзянка, перед тим як обійняти цей важливий полковий уряд, упродовж 1723-1735-х сотникував у Хорольській сотні. Так само й інший представник старшинської династії Родзянок – Ярема, перш ніж у 1764 р. отримати призначення на уряд обозного (старшинствував аж до 1679 р.), довгих 25 років очолював усе ту ж Хорольську сотню. Полкові судді Миргородського полку – Матвій Остроградський (старшинствував упродовж 1715-1734-го) та його спадкоємець на уряді Федір Остроградський (старшинствував упродовж 1735-1752-го) – набували досвіду адміністративної роботи як сотники Голтв’янські – відповідно, в 1688 та 1723–1735 роках. Проте, що цікаво, старшини, які очолювали Устивицьку, Власівську, Сорочинську, Шишацьку, Потоцьку і Городищівську сотні, за весь час існування Миргородського полку жодного разу не піднімались до рівня полкової старшини, не кажучи вже про чини генеральні.

      Але важливо зазначити, що показники Миргородського полку не можна сприймати як зразкові, а отже, і поширювати на всі полки Гетьманату як типову модель. В інших полках можливості службового зростання для сотників були ліпшими. Аби пересвідчитись у цьому, можна проаналізувати, наприклад, кар’єрні переміщення старшинської корпорації Чернігівського полку, де, виявляється, представники сотницького середовища мали набагато розвинутіші соціальні шлюзи для підвищення статусу. І скажімо, якщо у випадку з Миргородським полком, де в середовищі полкових обозних нам вдалося виявити лише дві особи (Степан і Ярема Родзянки), які перед входженням до числа полкової старшини обіймали уряди сотників, то в Чернігівському полку фактично всі полкові обозні – або безпосередньо, або опосередковано, через інші полкові уряди – піднялись на другий в ієрархії полку щабель службової ієрархії саме з сотництва. Так, Микола Грембецький, перед тим як у 1698 р. посів уряд полкового обозного Чернігівського полку, упродовж 1689–1692 років сотникував у Ройській сотні, а згодом, упродовж 1692–1698 років, був полковим осавулом. Іван Сахновський, згаданий у документах під 1709 р. як полковий обозний, упродовж 1681–1696 років був сотником Кисилівської сотні. Василь Скоропадський, перед тим як в 1713–1721 роках перебратись на службу до Чернігова, упродовж 1697–1709 років урядував у Березнянській сотні. Його наступник на уряді обозного в 1722–1732 роках Гнат Сахновський – у Менській сотні (1696–1722); Федір Молявка – обозний у 1738–1747, а перед тим у 1729–1738 – Городнянський сотник. Зазначений у документах за 1769 р. як полковий обозний Яким Сахновський у 1739–1749 роках сотникував у Мені. Обозний у 1779–1781 роках Іван Бобир упродовж 1770–1779 років обіймав уряд сотника в Столинській сотні.

      Не так очевидно, як у випадку з полковими обозними, але все ж доволі помітним є слід сотницької служби і в службових біографіях полкових суддів Чернігівського полку. Зокрема, чернігівський полковий, суддя Василь

Скачать книгу