Світанок української держави. Люди, соціум, влада, порядки, традиції - Віктор Горобець

Скачать книгу

подальшу кристалізацію групи, а вже в роки правління Івана Скоропадського відбувається остаточне оформлення інституту бунчукових товаришів.

      Формально бунчукові товариші брались «під бунчук гетьмана», тобто перебували під його протекцією, але не лише це характеризувало статус бунчукових, оскільки в Гетьманаті було чимало представників різних соціальних верств – старшини, рядових козаків і навіть посполитих, які також перебували під протекцією гетьмана, і через це звільнялися від сплати податків або виконання загальнонародних повинностей. У переписах і ревізійних книгах їх вписували як «протекціантів» гетьмана, але вони при цьому залишались у тій соціальній групі, перебування в якій визначало їхнє народження. І зовсім іншу соціальну якість зумовлювало потрапляння козака в групу бунчукових товаришів, адже останні отримували певний, варто зазначити, доволі високий соціальний статус, брали на себе певні зобов’язання й отримували неабиякий службовий аванс.

      Бунчукові товариші виводилися з-під суду й адміністрування старшини полкового рівня, підпорядкувалися безпосередньо гетьманську уряду й виконували різноманітні доручення регіментаря: наглядали за забезпеченням козацького війська бойовими припасами, продовольством і фуражем, брали участь у судових засіданнях і проведенні судово-слідчих дій, супроводжували гетьмана під час виконання ним дипломатичних місій і самі здійснювали функції посланців. Восени 1722 р. гетьман Павло Полуботок запровадив почергове виконання бунчуковими товаришами повноважень асесорів Генерального військового суду.

      Бунчуковий товариш Андрій Полуботок.

      Невідомий художник.

      А в 1736 р. Правління гетьманського уряду зобов’язало бунчукових товаришів групами в тринадцять осіб поперемінно по два місяці служити в Генеральній військовій канцелярії.

      Під час військового походу бунчукові товариші перебували при гетьманові, виконуючи під началом генерального бунчужного функції особистої гетьманської лейб-гвардії. А ще за потреби призначались командирами великих військових підрозділів, комендантами фортець, форпостів чи порубіжних ліній.

      За обсягом привілеїв і за своїм службовим і соціальним статусом бунчукові товариші прирівнювалися до полковників та генеральних старшин. І саме з числа бунчукових товаришів, починаючи вже з 30-х років XVIIІ ст., призначали на уряди полковників чи членів гетьманського уряду.

      З цього часу належність до групи бунчукових товаришів обов’язково підтверджувалася спеціальним універсалом чи патентом гетьмана або Генеральної військової канцелярії.

      А саме звання перетворюється у відповідний чин. У службовій ієрархії Гетьманату місце бунчукових товаришів було відразу після полковника перед полковою старшиною.

      На час становлення інституту, тобто за гетьманування Скоропадського, загальна кількість бунчукових

Скачать книгу