ТОП просматриваемых книг сайта:
Любов і піраньї. Макс Кідрук
Читать онлайн.Название Любов і піраньї
Год выпуска 2017
isbn 978-617-12-2918-1,978-617-12-2915-0,978-617-12-2449-0
Автор произведения Макс Кідрук
Жанр Книги о Путешествиях
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
«Твою дивізію вперед», – подумав я, а тоді відважно розплющив друге око й сильно-сильно потер баньки. Проте видіння не зникало.
Поволі й дуже неохоче моя свідомість звикалася з тим, що я лежу в кімнаті з рожевими стінами, що над вікном теліпаються всілякі пухнасті рюшечки, постільна білизна на моєму ліжку шовкова, цебто огидно-слизька, до всього – теж рожева, ворсисті подушки вишиті сердечками, а над головою… О, то був кошмар! Над моєю головою валялось аж п’ять – не один, не два, і навіть не три, а п’ять! – плюшевих ведмежат. Усі з пухнастими балабончиками й червоними, наче срака африканського бабуїна, сердечками на грудях, а також із вигаптуваним на кожному яким-небудь плюгавим написом – як не «Love You», то «Kiss me» чи «Forever together».
Це вже було занадто. Я ледь не здох від незмірного емоційного шоку. Та що там казати, у мене просто не ставало слів, товариші! Точніше, слова знайшлися, але я вам їх не переповідатиму. Я спочивав у лігві білявки!
Неквапом звівся на лікті. Переборюючи головний біль, який булькав у макітрі, ніби недоварений борщ у баняку, уважніше розгледів усе навкруги, обстежуючи ворожу територію на предмет наявності власниці цього рожевого тирла. (Я був певен, що саме власниці, оскільки не міг припустити, що в такому неподобстві може жити особа чоловічої статі.) Небавом я зітхнув із полегшенням, переконавшись, що нікого, крім мене, в кімнаті немає.
– Са-а-аня! Са-а-аня! Це що за фігня-а-а?!! – я кликав Алекса, позаяк його червоне припухле обличчя – це останнє, що закарбувалось у пам’яті вчора увечері.
У сусідній кімнаті зашаруділо, а потім звідти долинуло кволе:
– А…
– Де ми?!! – горлав я, не маючи більше сил терпіти все оте рожеве свинство навкруги.
– У…
Я не був певен, що відгукнувся саме Саня, та продовжував репетувати:
– Я питаю, що вчора було і як ми, чорт забирай, тут опинилися?!
– Е…
– Саня?… Алі, то ти? Чи то не ти?
– О-ох…
– Чувак, ти там живий?
– Не знаю…
Я зрадів, бо, незважаючи на кошмарну переміну голосу, то таки був Алекс. Потому, прихопивши із собою як речовий доказ одне плюшеве ведмежа, почовгав до товариша в сусідню спальню.
– Це що за… що за… Що це таке? – питаю, труснувши перед собою м’якою іграшкою.
– Чого ти вищиш, наче порося недорізане?
Алі повністю накрився ковдрою, тому якийсь час мені не вдавалося ідентифікувати, звідки долинає його голос. Зрештою, ототожнивши кулясту опуклість під синьою периною з головою мого товариша, я опустився поруч із нею на підлогу.
– Я спав у лігві блондинки, – кажу, насупившись, до горбика під ковдрою.
– Тебе це непокоїть? – гигикнув Саня, а я зрозумів, що це не та куляста опуклість.
– Так, – відверто зізнався я. – Я не пам’ятаю, як учора потрапив сюди і… хто був зі мною… А ти міг би повернутися до мене іншим боком, бо