Любов і піраньї - Макс Кідрук

Скачать книгу

й світла, майже ділова сорочка. І тільки Саня надягнув прості спортивні темно-коричневі штани та легку буро-зелену куртку-вітрівку класичного крою. Хлопці, час від часу голосно сміючись, гомоніли – переважно не про Бразилію.

      Я ж крутився на своєму стільці, тримаючись осторонь. У Бразилії починалося літо, тому перед виїздом в аеропорт я перевдягнувся в легкі чорні шорти й футболку. Щоправда, аби не замерзнути дорогою до Борисполя, я накинув темно-синій светр із написом PERU та вигаптуваною червоною ламою, придбаний у Лімі під час попередньої поїздки до Південної Америки. За похідне взуття мені правили перевірені відстанню та часом чорні кросівки Adidas Porsche Design, у яких я пройшов Мексику, Еквадор, Перу та Чилі.

      Склавши руки на грудях, я опустив погляд униз, тож навіть не дивився на своїх попутників. Намагався сконцентруватися на власних бентежних думках. Грядущий переліт уже давно не давав мені спокою. По-перше, нас їхало четверо (як на мене – забагато), причому не варто, мабуть, згадувати, що з нашої четвірки лише я мав хоч якесь уявлення про ті місця, куди ми вирядилися. По-друге, я почувався абсолютно непідготовленим до подорожі, а отже – невпевненим у собі. Коли Алекс придбав квитки до Сан-Паулу, тим самим перекривши всі шляхи до відступу, до початку бразильської авантюри лишалося трохи більше як місяць. У принципі, чотирьох тижнів більше ніж достатньо для того, щоби ретельно опрацювати маршрут так, як я опрацьовував свої мандрівки до Мексики чи острова Пасхи, проте цього разу я не зробив майже нічого. Я навіть не забронював жодного хостелу. Причину я вже згадував, і хай як вона банально звучить, але в нашій похапцем згуртованій команді було забагато голів із радикально протилежними думками, що перекреслювало навіть можливість ретельного планування подорожі. Непримиренні розбіжності в усьому – життєвих цінностях, соціальному статусі, бажаннях, прагненнях, уявленнях про хороший відпочинок – робили нереальною підготовку мандрівки такою, якою її бачив я.

      Протягом листопада я, Алі, Дімон і Лаврентій двічі збиралися у «Віолеті», пробуючи виробити й узгодити загальний план поїздки, але за давнім українським звичаєм лише марно витратили час, позаяк нам так і не вдалося досягти згоди за жодним із ключових пунктів. Ми не змогли знайти взаєморозуміння навіть у питанні, куди власне помандрувати і на яких місцинах зосередити увагу, що вже й казати про детальну розмітку маршруту, бронювання внутрішніх авіаперельотів чи хостелів. Зрештою якимось дивом мені таки вдалося переконати своїх супутників замість валятися на пляжах поїхати саме в Пантанал, місце не дуже популярне серед туристів.

      – Я письменник, чуваки, – стримано, але серйозно проказав я, – я вирушаю по пригоди, а тому, хочеться вам того чи ні, прямую до Пантаналу. Якщо ви бажаєте пляжного відпочинку й диско-клубів – уперед і з піснею, та нам із вами тоді не по дорозі.

      Ніхто не заперечував. Тож хоча б у чомусь удалося знайти спільну мову: ми їдемо до Пантаналу. Однак подальші перемовини знов завели нашу

Скачать книгу