LITMIR.BIZ

Скачать книгу

мені, як ви отамана проґавили,[144] бо з того, що оповідали зв’язки, ні чорта не розібрав – як це могло статися?

      Оповідаю йому про нещасливу подію. Коли сказав про передсмертний крик отамана, Андрій, нахмурившися, зітхнув.

      – Недобре віщував отаман. Поляжемо, певно, отут всі, а України вільною не побачимо. Оті нові борці, певно, довершать нашу справу. Нехай діється Божа воля – наше діло боротися.

      – Що там, Андрію, в світі чувати?

      – Підсилено гонять «товариші» війська на Захід та на Південь. З весною, певно, якась каша завариться. Полюбуйся, що вони про Холодний Яр намалювали.

      Передає мені київську большевицьку ґазету.

      На першій сторінці великими літерами надруковано: «Чигиринский уезд очищен от бандитизма! Бандитское гнездо Холодный Яр ликвидировано. Атаман Чучупака и изменник бандит Коцур – расстреляны вместе с своими штабами». Переглядаю статтю, з якої довідуюся, що Чигиринщину два роки тероризували «бандити», які відбирали у селян хліб та останню скотину, вбивали бідняків та знущалися над ними. Селяни не раз виступали проти «кулаків-бандитів» та не могли дати їм ради. Нарешті червоні частини успішними операціями винищили всіх «бандитів». Вдячне населення захоплено вітало всюди своїх визволителів-большевиків. У всіх селах вибрано сельради[145] та комнезами. Совітська влада закріплюється. Переводиться «розкулачення кулаків». Селяни з ентузіязмом виповнюють «развёрстку», добровільно збільшуючи завдання уряду. З червоними прапорами, з революційними піснями везуть на «пункти» хліб та продукти.

      Повертаю ґазету.

      – Добре намалювали, що й казать!

      – Такого сорту звіт подало, певно, командування тих частин, які переходили. Та що іншого співає повітова влада з Чигирина. Чигиринські «товарищі», як побачили, що починають розпукуватися бруньки на деревах, так неначе їм хто гвіздків в стільці набив. Виплакали у Києві дозвіл, щоб перебратися з Чигирина до Кам’янки, на залізницю. За який тиждень буде повітовий центр у Кам’янці.

      – А як же з вами буде, Андрію?

      – Будемо поки що триматися – там побачимо, що робити. Треба тільки підсилити склад нашими хлопцями. Цього я і приїхав. Довідатися, що у вас діється, та кількох хлопців ще взяти. Перед перенесенням повіту до Кам’янки маєм наказ збільшити міську міліцію. От поки тут нема що робити, бери кількох добрих хлопців з бурлаків та йди до нас за старшого міліціонера. Тебе в Кам’янці ніхто не знає.

      – Як отаман відпустить, піду.

      – Я з ним поговорю. Довго вже триматися не прийдеться. Весною щось викується, почнеться якийсь рух – тоді переб’єм повітове начальство, захопимо що вдасться зброї – і до Холодного Яру.

      Звертаємо на лісову доріжку і лісом вибираємося на Мельничанські хутори.

      Увечері відбулася нарада. Отаман згодився на «підсилення міліції» у Кам’янці. Хлопці з Чорнотою вночі від’їхали назад до Кам’янки.

      Слідуючої ночі я з трьома козаками, з яких один добре знав

Скачать книгу