ТОП просматриваемых книг сайта:
Холодний Яр. Юрій Горліс-Горський
Читать онлайн.Название Холодний Яр
Год выпуска 1932
isbn 978-617-12-2968-6,978-617-12-2503-9
Автор произведения Юрій Горліс-Горський
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Визволення Петра Чучупаки та Солонька з черкаської ЧК завалилося. Сильна група наших людей в Черкасах, підсилена ще кількома холодноярцями, маючи своїх людей в ЧК, пильно стежила за справою захоплених, вибираючи відповідний мент для нічного нападу на ЧК.
Несподівано кілька черкаських хлопців, які з тою групою не були зв’язані і про заміри її нічого не знали, зробили з тією ж самою[141] метою зле підготовлений напад з малими силами. Чекісти опам’яталися після вибуху кинутої в приміщення ЧК ґранати і напад відбили. Всі арештовані були негайно розстріляні.
Одної ночі Левадний, який їздив десь за Матвіївку перевіряти свої арсенали, привіз новинку: загін червоної кінноти піймав на якомусь хуторі Коцура. Колишнього вожда[142] червоних чигиринців прилюдно розстріляли червоні на стації Знам’янка. Коцурівщина скінчилася. Активніший елємент з бувших коцурівців зібрався в «Товариство козаків Вовчого Шпиля», яке мало свою базу в Суботівськім лісі і на хуторах. Почалося дратування Чигирина дрібними нічними нападами.
Між селами двох «республік» стали налагоджуватися дружні відносини. Селяни з Івковець допомогли медведівчанам піймати одного з живих ще братів Кошових, який в свій час убив холодноярця з Медведівки. Цей Кошовий був правою рукою Коцура і по його смерті переховувався на хуторах.
Після суду в Медведівці Кошового розстріляли коло хреста на верхівці гори між Медведівкою та Івківцями, з якої видно оба села.
Приглядаюся з коня тій «церемонії». Кошовий, надзвичайно гарний стрункий хлопець, в чумарці і сірій козацькій шапці, став під хрест блідий, спокійний. Навкруг юрба озброєних селян з обох сіл.
Засмучено-спокійним поглядом повів по обличчях односельчан.
– Віддаєте мене, івківчани? Не жалієте?
З-поміж івківчан вийшов сивий селянин з рушницею і, заклавши набоя, підійшов до хреста.
– Жаліємо, жаліємо, козаче… Що вас, собачих синів, разом з Коцуром у дев’ятнадцятому році не постріляли… З другого боку підійшов медведівський отаман. Два постріли – і кров’ю був підписаний союз між недавно ворожими селами.
В наших селах появилися відозви «козаків Вовчого Шпиля». Типографський друк. Товариство закликало всіх селян до об’єднання в боротьбі з червоними катами України – московськими большевиками та їх українськими наймитами. Закликало до рішучої боротьби під національним прапором.
На другім боці листка – жартівлива примітка, не гармонізуюча з солідним стилем відозви: «Друковано у власній його катівської величности «товариша» Лєніна друкарні. Москва. Кремль. Поцілуйте нас в… (ніс), червоні собаки!»
Здогадуємося, що хлопці мають у чигиринській друкарні своїх людей, які між большевицькими агітками надрукували цю відозву.
Налагоджуємо зв’язок з «Вовчим шпилем». Товариство з охотою підпорядкувалося
У вид. 1934 і 1935 рр.: «тою самою».
Так у всіх прижитт. вид. (пор. на стор. 11).