ТОП просматриваемых книг сайта:
Дім дивних дітей. Ренсом Ріґґз
Читать онлайн.Название Дім дивних дітей
Год выпуска 2011
isbn 978-966-14-4481-1, 978-966-14-4483-5, 978-966-14-4484-2, 978-966-14-4482-8, 978-966-14-4480-4, 978-966-14-3877-3
Автор произведения Ренсом Ріґґз
Жанр Научная фантастика
– Привіт, – промимрили вони, закивавши над своєю випивкою.
Ми пішли слідком за Кевом вузькими сходами до номера люкс (літера «и» таки відпала недарма – тут був лише один номер люкс), який милосердно й поблажливо називався таким, що має базові зручності. У номері були дві спальні, їдальня та житлова кімната, а це означало, що в ній був один стіл, одна побита міллю софа та одна газова плитка. Як заявив Кев, туалет функціонував більшу частину часу, «та коли з ним щось трапиться, то завжди можна скористатися старим і надійним пристроєм». І з цими словами Кев кивнув у бік мобільного біотуалету, зручно розташованого так, що його було видно з вікна моєї спальні.
– Ага, а ще вам знадобиться ось це, – додав Кев, витягаючи з шафки дві гасові лампи. – Генератори зупиняються о десятій вечора, оскільки доставляння пального до острова морем влітає в чималу копієчку, тому вам доведеться або рано лягати, або звикати до свічок та гасових ламп. – З цими словами Кевін вишкірився. – Сподіваюся, наші умови не здадуться вам аж надто середньовічними.
Ми запевнили його, що нужник у дворі та гасові лампи – це те, що треба, класна екзотика, навіть дещо романтично, так, сер, аякже – це додає певної пікантності, і після цього він повів нас униз, до завершальної стадії нашого турне.
– Ми ласкаво запрошуємо вас харчуватися отут, – сказав Кевін, – і я сподіваюся, що ви скористаєтеся моїм запрошенням з огляду на те, що тут більше нема де поїсти. Якщо вам треба буде зателефонувати, то ми маємо отам в кутку телефон-автомат. Втім, інколи до нього утворюється чималенька черга, оскільки мобільний зв’язок сюди не сягає, тож перед вами – єдиний стаціонарний телефон на всьому острові. Ми – свого роду монополісти: їжа тільки у нас, номери тільки у нас, і телефон теж тільки у нас. – І Кев, закинувши назад голову, розсміявся – довго і гучно.
«Єдиний телефон на острові». Я поглянув на нього – він містився у телефонній будці, тому для конфіденційності можна зачинити дверцята. Точнісінько як у старих фільмах. І тут мене охопив жах, бо я збагнув, що саме отут шаленіла ота оргія, тут гуділа ота гулянка, яку я почув по телефону, коли дзвонив на острів кілька тижнів тому. Оце й була та сама «волоцюжна діра». Авжеж, діра.
Кев віддав батьку ключі до нашого номера.
– Якщо виникнуть якісь запитання, – сказав він, – то ви вже знаєте, де мене знайти.
– У мене вже виникло питання, – озвався я. – А що таке «Попівська нора»?
Чоловіки у барі вибухнули сміхом.
– Ну як тобі пояснити. Це просто нора для священиків, – сказав один із них, і решта розреготалися ще голосніше.
Кев підійшов до латки з кривих дощок у підлозі саме біля каміна, де спав шолудивий пес.
– Ось тут, – сказав він, постукавши черевиком по латці, яка виявилася лядою в підлозі, – ось тут сотні років тому, коли бути католиком означало, що вас запросто можуть повісити