LITMIR.BIZ

Скачать книгу

крові прилавку і приземлилася точнісінько у гільйотинне цебро.

      Я видобув з кишені «аварійні» гроші, які дав мені татко, бо прикинув, що оце здирництво є невеликою ціною за те, щоби знайти жінку, заради зустрічі з якою я перетнув Атлантичний океан.

      Тож із крамниці я вийшов у нових гумових чоботях – таких великих, що пречудово увібрався в них разом із кросівками, і таких важких, що я насилу встигав за моїм буркотливим гідом.

      – То ти ходиш до школи на острові? – спитав я Ділана, намагаючись не відстати від нього. Мені справді було цікаво – як тут живеться моїм одноліткам?

      Хлопець промимрив назву міста на найбільшому острові, тобто у Великій Британії.

      – Невже ти щодня добираєшся до школи поромом – годину туди й годину назад?

      – Еге ж.

      Отак розмова тривала й далі. На мої подальші спроби зав’язати розмову Ділан відповідав словами, в яких було ще менше складів, тобто не відповідав взагалі. Зрештою я здався і мовчки пішов слідком. На виході з міста ми наштовхнулися на його приятеля – у сліпуче-жовтому спортивному костюмі та з ланцюгами з фальшивого золота. Навіть якби він начепив скафандр астронавта, то, напевне, і тоді його вигляд не видавався б таким недоречним для Кернгольму. Він по-приятельськи стусонув Ділана в плече кулаком і назвався Хробаком.

      – Хробак?

      – Це його сценічне псевдо, – пояснив Ділан.

      – Ми – найпотрясніший дует реперів на всьому острові, – сказав Хробак. – Я – Емсі Хробак, а він – Рибний Хірург, відомий також як Емсі Мерзотник Ділан, а ще як Емсі Брудний Бізнес – кернгольмський король біт-боксинґу. Може, продемонструємо цьому янкі, як ми виступаємо, Мерзотнику Ді?

      На обличчі Ділана з’явилося роздратування.

      – Що, саме тепер?

      – Покажи-но йому ритм нової доби, синку!

      Ділан підкотив очі, але зробив, як його просили. Спершу мені здалося, що він подавився власним язиком, однак виявилося, що його вибуховий кашель має особливий ритм – пу-пу-ча! Пу-пу-пу-ча! І під цей ритм Хробак «гнав» свій реп:

      Люблю я подуріти у «Норі» в суботу,

      Твій предок там стирчить також, бо не має роботи,

      Я співаю бухий, зате мій реп легкий,

      А Ділáнів ритм є страшенно заводний.

      Ділан зупинився.

      – Якась дурня безглузда, а не пісня, – сказав він. – До того ж, це твій татко живе на допомогу у зв’язку з безробіттям, а не мій.

      – Нумо, Мерзотнику Ділане, задай жару! Тепер ти жени свій реп! – І Хробак почав біт-боксинґ, танцюючи ходячого робота й прокручуючи своїми кросівками отвори у гравії. – Хапай мікрофон, Мерзотнику!

      Ділан знітився, але потім видавав «вірша»:

      Я зустрів недавно кицьку на ім’я Шарон,

      Їй був до смáку мій костюм та позолочений кулон,

      Я із нею покохався, як годиться мужику,

      А цю пісню написав, коли сидів у нужникý!

      Хробак невдоволено похитав головою.

      – У нужникý? Щось не звучить.

      – Чорт, та я не встиг як слід

Скачать книгу